Минуло багато років з моменту винайдення першого друкарського станка, коли в Києві з’явилася перша друкована книга власного виробництва. Це, як вважають історики, сталося в 1616 році.  З того моменту багато чого змінилось. Технології значно покращилися, а сам процес створення книги пришвидшився в тисячі разів.

В онлайн виставці ми хочемо розповісти про завод, який зробив значний внесок у покращення видавничої діяльності та був одним із усього лише шести колись діючих поліграфічних підприємств у нашій країні (Київський, Роменський, Одеський, Харківський та Ходорівський заводи поліграфічних машин, а також Олександрійський завод поліграфічної техніки).  

У Центральному державному науково-технічному архіві України у фонді Р-196 зберігаються документи Харківського заводу поліграфічних машин «Поліграфмаш», що охоплюють період з 1955 до 1976 років та ілюструють розвиток і вдосконалення поліграфічних виробничих машин.

 Історія поліграфічного виробництва у м. Харкові розпочалася зі створення в 1946 році на базі металоштампувального заводу ім. Медведєва Харківського заводу поліграфічних машин. Ця подія поклала початок його складної та тернистої 65-річної історії. На самому початку завод складався з двох зруйнованих під час Другої світової війни корпусів, а кількість співробітників нараховувала лише 31 особу. Та ці чинники не стали перепоною для того, щоб уже в тому ж 1946 році випустити перші зразки обладнання, яке було досить нескладним за своєю конструкцією, а кількість оригінальних деталей на машинах становила від 20 до 500 найменувань.

На початку існування завод не мав точного обладнання та цехової структури, але через простоту конструкції машин, малу трудомісткість та невисоку вартість виготовлення деталей, підприємство встигало освоювати продукцію відділів головного технолога та експериментальних ділянок. У період з 1947 до 1949 року завод випускав спрощений друкарський верстат, в 1948 році почав виготовляти коректурний верстат та клейову машину (КМ-1), в 1949 році – штрихувальний верстат тощо.

Так підприємство пропрацювало 10 років, поки потреба в застарілих конструкціях верстатів остаточно різко не знизилася. Інші поліграфічні підприємства країни розробляли, на той момент, нові високопродуктивні автомати, машини, агрегати в більш сучасному технічному та естетичному виконанні, довговічні та надійні в роботі. Саме через це проєктним завданням, затвердженим 13 жовтня 1964 року для Харківського заводу, було передбачено реконструкцію та розпочато будівництво нових корпусів. Завдяки першим змінам, з 1963 року до плану виробництва заводу включили машини нових конструкцій із дуже великою трудомісткістю, кількість оригінальних деталей зросла до 3 тис найменувань.

Але подальший розвиток підприємства стояв під загрозою. В силу відсутності інструментальної ділянки, технічного й конструкторського відділів, завод не міг налагодити проєктування і виготовлення нових видів обладнання, адже воно потребувало великої кількості оснащення через точність і складність конфігурації деталей. Також ще однією перепоною стало те, що проєктуванням та розробкою технічної документації в ті роки займалося Ленінградське Спеціальне Конструкторське Бюро поліграфічного машинобудування. В Україні просто не існувало спеціальних організацій із проєктування брошурувально-палітурного обладнання. Через що технології в поліграфічному машинобудуванні нашої країни почали значними темпами відставати. Внаслідок чого було розпочато створення спеціальних конструкторських бюро, які повинні спеціалізуватися на проєктуванні брошурувально-палітурного обладнання. Так, в 1965 році з метою розвитку наукової бази для розробки та освоєння нових видів поліграфічної техніки було утворено СКБ ПМ, яке спеціалізувалося саме на проєктуванні такого обладнання. Створення даного бюро дозволило розгорнути роботу з розвитку нових машин, а також роботи з перспективного проєктування, уніфікації та довговічності поліграфічного обладнання.

У цей же час завод і далі зростав, долаючи великі труднощі періоду свого становлення. На території заводу постійно велося будівництво, тривала його реконструкція. Зводили нові корпуси: складський корпус, механозбірний цех,  адміністративний корпус та їдальню на 140 посадочних місць. Окрім вище зазначених, завод складався з наступних цехів та окремих ділянок: цех товарів народного споживання, ремонтно-механічний цех, ливарна, інструментальна, експериментальна ділянки, транспортна ділянка та господарська служба. Поліграфічне обладнання, що виготовлялося, йшло на внутрішній і зовнішній ринки збуту. З 1958 року продукція заводу експортувалася до 39 країн світу. В основному в країни Ради Економічної взаємодопомоги (РЕВ), Азію, Африку, а також Нідерланди, Індію тощо. На експорт йшло близько 10% всього обладнання, що випускалося.

Керівництво заводу не забувало і про перспективні напрямки розвитку, так колектив зосередився на вдосконаленні машин, що входили до автоматизованої лінії «Книга», за рахунок розширення її форматних можливостей. Також планували виготовляти операційні машини, а саме круглильно-каширувальну, яка була створена вперше в практиці поліграфічного машинобудування, мала принципову новизну та була захищена 5 авторськими свідоцтвами  тощо. Спільно з НДІПоліграфмаш завод розпочав роботи зі створення обладнання, яке мало забезпечити 14 різних технологічних ліній для виготовлення книг, брошур, журналів. План передбачав створення двох нових автоматичних ліній: безвистійної лінії для виготовлення книг у м’якій палітурці та високопродуктивної лінії для виготовлення книг у твердій палітурці – «Книга-2».

Також завод постійно вдосконалював не тільки обладнання, а і внутрішні процеси. На підприємстві була розроблена та впроваджена система збору експлуатаційної інформації у споживачів. До товаросупровідної документації прикладалися опитувальні листи щодо якості та надійності роботи машин, у яких споживач мав висловити свої зауваження та пропозиції. Отримана інформація систематизувалася службою надійності, намічалися заходи щодо вдосконалення конструкцій та покращення якості машин.

11 березня 1983 року розпочалася нова віха розвитку в поліграфічній промисловості нашого міста, коли було видано наказ №438р у якому говорилося: «Створити у місті Харкові філію Одеського СКБ поліграфмаш на базі відділу головного конструктора Харківського заводу поліграфічних машин. Зазначену філію назвати – Харківська філія Одеського спеціального конструкторського бюро поліграфічного машинобудування, скорочено – Харківська філія Одеського СКБ поліграфмаш».

Відділення в Харкові створили в першу чергу з метою розвитку наукової бази для розробки та освоєння нових видів виробів поліграфічної техніки та у зв’язку зі збільшенням попиту поліграфічної промисловості на брошурувально-палітурне обладнання.

У 1991 році Харківську філію Одеського СКБполіграфмаш перетворили на Харківську філію СКБполіграфмаш, яка увійшла до складу заводу «Поліграфмаш», а в 1995 році – у ВАТ «Поліграфмаш». Ці зміни не вплинули на діяльність заводу, він усе так же продовжував спеціалізуватися на випуску брошурувально-палітурного обладнання. Але, на превеликий жаль,  у зв’язку з новими економічними умовами, згодом дуже впали обсяги виробництва. Розробки стали дрібними, замовлення в основному приватними, а кількість працівників на заводі скоротилася з 1100 осіб у 1991 році до 50 осіб на 01 січня 2003 року. Завод повністю припинив свою діяльність у 2011 році.

Виставку було поділено на шість розділів, кожен із яких відповідає певній  розробці заводу «Поліграфмаш», проєктна документація якого зберігається в ЦДНТА України.

Розділ 1. Картонорубалка ножова (КН-1)

В 1970 році було створено проєкт ножової картонорубалки з плоскими ножами. Основним призначенням якої, звісно ж, було різання та обрізання картону, але крім того і алюмінію, цинку, паперу, шкіри, тонкої фольги та інших матеріалів. Довжина різання 1200 мм. Товщина матеріалу, що розрізається дозволялася для картону до 3 мм, цинку й алюмінію – 1 мм.

Картонорубалка ножова (КН-1) була виконана у вигляді чавунного столу, розташованого на двох стійках. Стіл мав переставну поздовжню лінійку для вирівнювання матеріалу, який розрізали. Для розрізання певного розміру було два спеціальних упори: відкидний та постійний, переміщення яких здійснювалося поворотом маховика. Відкидний упор застосовувався в разі різання смуг завширшки до 50 мм, при розрізанні смуг ширше за 50 мм відкидний упор знімався. Нижній ніж кріпився до столу нерухомо. Верхній ніж, виконаний по радіусу, міг коливатися відносно нерухомої осі й утримувався у верхньому положенні вантажем. Для затиску матеріалу, при розрізанні, використовували спеціальний притиск, що опускався за допомогою педалі. Матеріал, що обрізався, укладався на стіл і доводився до упорів у бічному й поздовжньому напрямках. Після встановлення упори закріплювалися, лист затискався притиском, після чого вручну верхнім ножем проводилося різання матеріалу.

1. Картонорубалка ножова. Педаль. 1953 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-274. Оп. 1. Од. зб. 6. Арк. 14)

2. Картонорубалка ножова. Відкидний упор. 1953 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-274. Оп. 1. Од. зб. 7. Арк. 1)

3. Картонорубалка ножова. Загальний вид. 1957 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-274. Оп. 1. Од. зб. 6. Арк. 3)

4. Картонорубалка ножова. Загальний вид. План. 1957 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-274. Оп. 1. Од. зб. 6. Арк. 4)

5. Картонорубалка ножова. Паспорт. 1970 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-274. Оп. 1. Од. зб. 1. Арк. 1)

6. Встановлювальний кресленик картонорубалки ножової. 1970 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-274. Оп. 1. Од. зб. 1. Арк. 7)

Розділ 2. Блокосклеювальний верстат (БТП-2)

В 1967 році розпочалося виробництво верстату, без якого важко уявити виробництво будь-якої книжки. Верстат призначався для промазування клеєм корінців 20 книжкових блоків за хвилину.

Принцип роботи полягав у нанесенні дозованого шару клею на корінці блоків, що здійснювалося шістьма парами накатних металевих валиків, які одночасно були і транспортуючими. На ці валики вводилися пачки блоків із накладного столика. Блоки, переміщуючись накатними валиками, виходили на протилежний бік транспортером, де вже проклеєні знімалися із верстата приймачем. Живлення накатних валиків клеєм здійснюється в такий спосіб: у клейовий бачок ємністю 30 л заливався клей, після чого включався нагрівач, змонтований у водяній ванні. Гарячий клей через кран і лоток надходив у клейову ванну, у яку були занурені 6 валиків живлення. Кожен валик живлення передавав клей накатним валикам. Пачка блоків зіштовхувалася працівником на корінець на столі накладу і вводилася в напрямні, встановлені один від одного (по ширині) згідно із шириною даної пачки.

7. Блокосклеювальний верстат. Загальний вид. 1957 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-275. Оп. 1. Од. зб. 7. Арк. 2)

8. Блокосклеювальний верстат. Механізм підйому клейової ванни. 1957 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-275. Оп. 1. Од. зб. 23. Арк. 1)

9. Блокосклеювальний верстат. Клейовий апарат. 1962 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-275. Оп. 1. Од. зб. 26. Арк. 1)

10. Блокосклеювальний верстат. Клейовий бак. 1963 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-275. Оп. 1. Од. зб. 16. Арк. 1)

11. Блокосклеювальний верстат. Коробка перемикача. 1964 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-275. Оп. 1. Од. зб. 43. Арк. 1)

Розділ 3. Травильна машина (ФТК-50) 

Машина була призначена для кислотного травлення цинкових пластин із метою отримання штрихових та напівтонових кліше (використовують для серійного друку відбитків тексту та ілюстрацій (малюнки та фотографії)). Областю застосування даного апарату були цинкографські цехи поліграфічних підприємств, які використовували високу якість друку.

Процес роботи на машині виглядав так: приготовлені для травлення пластини закріплювалися вручну на внутрішній стороні кришки. При її закриванні вони опинялися усередині ванни. Ротори, обертаючись, розбризкували наявний у ванні спеціальний розчин, завдяки чому відбувалося травлення пластин. За процесом подачі розчину можна було спостерігати через оглядове скло в кришці. Після закінчення процесу травлення електродвигун зупинявся, кришка відкривалася і встановлювалася під кутом вручну. Пластини промивалися водою і виймалися із затискачів рамки.

12. Травильна машина. Загальний вид. 1967 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-276. Оп. 1. Од. зб. 8. Арк. 1)

13. Травильна машина. Рама з приводом. 1970 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-276. Оп. 1. Од. зб. 25. Арк. 1)

14. Травильна машина. Електроустаткування. 1970 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-276. Оп. 1. Од. зб. 32. Арк. 1)

15. Травильна машина. Станція керування. 1970 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-276. Оп. 1. Од. зб. 35. Арк. 1)

16. Травильна машина. Механізм кріплення пластини. 1971 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-276. Оп. 1. Од. зб. 21. Арк. 1)

Розділ 4. Коректурний верстат (НВК)

Даний апарат був призначений для отримання контрольних відбитків газет та журналів. Максимальний формат паперу А2. Принцип його роботи був наступним: натисканням кнопки «вправо» каретка отримувала подовжній рух вправо – накатні валики наносили фарбу на шрифт. В кінці ходу валики піднімалися, тисковий барабан опускався, а каретка автоматично зупинялася в крайньому положенні. У цей час робочий клав на шрифт аркуш паперу та при поверненні каретки до центру верстата, у вихідне положення, друкарський барабан притискав аркуш до друкованої форми, здійснюючи друк. У центрі верстата двигун і соленоїд автоматично вимикалися і працівник виймав друкований аркуш.

Обов’язковим правилом перед початком роботи фарбового апарату була перевірка кріплення валиків. Після цього потрібно було увімкнути привід і ретельно розкотити фарбу. Перш ніж увімкнути двигун каретки, основне, що треба було зробити – прибрати  із верстата інструменти та приладдя, перевірити рух каретки від ручного приводу.

17. Коректурний верстат. Загальний вид. 1967 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-277. Оп. 1. Од. зб. 1. Арк. 3)

18. Коректурний верстат. Електроустаткування. 1967 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-277. Оп. 1. Од. зб. 20. Арк. 1)

19. Коректурний верстат. Кнопкова станція. Панель. 1967 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-277. Оп. 1. Од. зб. 25. Арк. 2)

20. Коректурний верстат. Каретка. 1970 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-277. Оп. 1. Од. зб. 11. Арк. 1)

Розділ 5. Верстат для обтиску корінців книжкових блоків (БМП-3)

Верстат мав коробкоподібну чавунну станину, нижня частина якої представляла собою бак гідросистеми. Зверху на станині встановлювалася та закріплювалася чавунна плита. На плиті монтували дві обтискні секції, що складалися з двох регульованих колодок та однієї притискної подушки, до якої безпосередньо кріпився силовий циліндр. Налаштування верстата на різні товщини блоків проводилося переміщенням колодок за допомогою гвинтів. Верстат був забезпечений міліметровою шкалою, що вказувала на товщину блоку в стислому стані. Стискувальні поверхні натискали на блок по корінцю, перпендикулярно до площини форзаців.

Можливість регулювання зусилля пресування та часу витримки під тиском значно розширювала технологічні можливості верстата. Наявність регулювання величини ходу притискної подушки та роздільного регулювання часу вистою, мало важливу роль при агрегатуванні верстата БМП-3 із верстатом для заклеювання корінців книжкових блоків БТП-2 (зазначеного вище), де використовувалася одна обтискна секція верстата.

21. Гідравлічний верстат для обтиску корінців книжкових блоків (БМП-3). Паспорт. 1959 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-278. Оп. 1. Од. зб. 1. Арк. 1)

22. Гідравлічний верстат для обтиску корінців книжкових блоків (БМП-3). Пам’ятка споживачеві. 1959 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-278. Оп. 1. Од. зб. 1. Арк. 2)

23. Встановлювальний кресленик гідравлічного верстата для обтиску корінців книжкових блоків (БМП-3). 1959 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-278. Оп. 1. Од. зб. 1. Арк. 7)

24. Гідравлічний верстат для обтиску корінців книжкових блоків. Загальний вид. 1968 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-278. Оп. 1. Од. зб. 10. Арк. 3)

25. Гідравлічний верстат для обтиску корінців книжкових блоків. Обтискна секція. 1968 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-278. Оп. 1. Од. зб. 15. Арк. 1)

Розділ 6. Машина фарборозтирочна мала (МКМ)

Попередник більш сучасного приладу, що використовується в поліграфічній промисловості, був запроєктований в 1965 році. Мова йде про малу фарборозтирочну машину, основне призначення якої – розтирання офсетнолітографічних та ін. поліграфічних фарб, а також змішування фарб із метою отримання потрібного кольору та необхідних друкованих властивостей. Один такий верстат, згідно з проєктним завданням, міг перетерти 15 кг фарби на годину.

Спосіб його роботи був наступним: фарба, що перетиралася, завантажувалася між заднім і середнім розтиральними циліндрами. Циліндри, обертаючись у протилежні сторони, захоплювали фарбу і продавлювали її через проміжок між ними. Середній циліндр, що обертався вдвічі швидше за задній, знімав фарбу, що пройшла із заднього циліндра, і передавав її до переднього циліндра. Передній циліндр обертався вдвічі швидше за середній. Фарба продавлювалася через невеликий проміжок між середнім і переднім циліндрами,  а потім знімалася ножем із переднього циліндра та стікала в спеціальну приймальну посудину.

26. Мала фарборозтирочна машина. Загальний вид. [б.д.] (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-279. Оп. 1. Од. зб. 10. Арк. 1)

27. Мала фарборозтирочна машина (МФМ-400). Циліндр середній. 1965 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-279. Оп. 1. Од. зб. 17. Арк. 1)

28. Мала фарборозтирочна машина (МФМ-600). Механізм знімання фарби. 1965 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-279. Оп. 1. Од. зб. 21. Арк. 1)

29. Мала фарборозтирочна машина (МФМ-200). Обмежувач фарби. 1970 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-279. Оп. 1. Од. зб. 14. Арк. 1)

30. Мала фарборозтирочна машина (МФМ-820). Електроустаткування. 1971 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-196. К. 2-279. Оп. 1. Од. зб. 25. Арк. 1)

В цілому, хотілося б зазначити, що на сьогодні більшість установ України, у тому числі й поліграфічних, знаходяться під щоденною загрозою знищення. Росія свідомо руйнує наші типографії, тим самим спалюючи книги, які втілюють і передають українську історію, культуру та мову. Ракетними ударами вони вбивають українців та знищують тисячі книжок, що нагадує «Розстріляне відродження» 21-го століття.

 Поліграфія є невід’ємною частиною нашої культури та суспільства. Завдяки виробничим машинам, які створюються на заводах, подібному Харківському, ми маємо можливість друкувати книжки, що відображають нашу культуру, історію та допомагають представляти Україну на світовому ринку.

Відповідальний виконавець: архівістка I категорії відділу 

використання інформації документів                                                                       Котенко Катерина