Проєктно-конструкторський інститут «Проммеханізація» (ПКІ «Проммеханізація»)  – один з найстаріших інститутів України, що спеціалізується на проєктуванні канатних доріг, кабельних кранів, механізації підприємств тощо.  Рівно 100 років тому, у 1924 р., у Харкові було створено проєктно-конструкторське бюро з проєктування канатних доріг та кабельних кранів, що отримало назву «Підвісдор», пізніше реорганізоване у «Канатдортранс». У 1937 р. «Канатдортранс» було об’єднано з «Стальпроммеханізацією» з назвою «Українське проєктно-монтажне відділення тресту «Союзпроммеханізація» Народного комісаріату важкої промисловості СРСР.  

Протягом років організація декілька разів змінювала назву та підпорядкування, проте основні напрями діяльності залишалися незмінними: проєктування комплексної механізації підприємств (понад 900 підприємств різних галузей промисловості), цехів машинобудівних заводів різного профілю, шинних заводів, проєктування кабельних кранів, вантажних та пасажирських підвісних канатних доріг (майже 300 об’єктів), а також розробка нестандартизованого підйомно-транспортного обладнання.

Одним з основних напрямків діяльності інституту є проєктування пасажирських підвісних канатних доріг (ППКД) маятникового та кільцевого типів. В умовах гірської та пересіченої місцевості найчастіше не існує жодної альтернативи будівництву ППКД для перевезення людей. У тих же випадках, коли будівництво автодороги можливе, витрати на її спорудження та експлуатацію у багато разів перевищують витрати на будівництво канатної дороги. Особливо, коли йдеться про дальність сполучення до 10 км, тому вони є основним засобом транспортного забезпечення гірничо-рекреаційних комплексів. Широко використовуються «канатки» як міський транспорт, а також  для дозвілля – адже так приємно проїхатися над містом, оглядаючи місцевість.

Фахівцями харківського інституту були побудовані канатні дороги, відомі багатьом українцям, а також гостям нашої країни. Це, перш за все, ППКД «Місхор–Ай-Петрі» в Криму, підвісні канатні дороги в Одесі, Харкові, Дніпрі тощо.

Проєкти механізації охоплюють майже усі галузі промисловості. Це різного виду конвеєри (стрічкові конвеєри, підвісні вантажонесучі конвеєри, пластинчасті конвеєри, крокуючі конвеєри, телевізійні конвеєри, скребкові конвеєри, гвинтові конвеєри, елеватори, вібраційні конвеєри, роликові конвеєри),  підйомники, поворотні столи, маніпулятори тощо.

Проєкти ПКІ  «Проммеханізація» запроваджені на найбільших підприємствах України та закордоном, наприклад: Запорізькому автомобілебудівному заводі, Львівському автобусному заводі, Білоцерківському шинному заводі, Харківському підшипниковому заводі, Горьківському автомобільному заводі, АвтоВАЗ, Камському автомобільному заводі тощо.

У Центральному державному науково-технічному архіві України (ЦДНТА України) зберігається фонд Р-34 «Українська філія державного проєктного інституту «Союзпроммеханізація» Міністерства важкого, енергетичного та транспортного машинобудування СРСР, м. Харків», в якому зберігаються проєкти Палацу спорту у м. Київ; універсальної штучної ковзанки у Палаці спорту у м. Харків; вантажної відвальної канатної дороги Джамбульського суперфосфатного заводу (Республіка Казахстан) тощо.

Розділ 1. Проєкт механізації Палацу спорту у м. Києві.  

Палац спорту у Києві – найбільша крита спортивно-видовищна споруда України, в якій втілені прогресивні архітектурні та технічні рішення. Авторами будівлі є архітектори Михайло Гречина та Олексій Заваров, інженер Віктор Реп’ях. Вони знайшли прогресивні, оригінальні прийоми та форми у будівництві. Однак особлива оригінальність Палацу спорту полягає в інноваційному проєкті механізації Палацу спорту, розробленому ПКІ  «Проммеханізація» у 1959-1960 рр., а саме – трансформації трибуни у сцену, партеру – у спортивне поле тощо. Ці конструктивні рішення були вперше застосовані у СРСР саме у проєкті Київського Палацу спорту.

Основним призначенням споруди було проведення спортивних змагань з хокею, ковзанів, волейболу, тенісу, боксу з ареною 30 х 61 м, а також масових зібрань, свят та театральних постанов. Для трансляції спортивних змагань чи концертів будівлю обладнано пристроєм для передавання по мережі телебачення та радіо. Для проведення міжнародних конгресів було задіяно спеціальну апаратуру для надання перекладу декількома іноземними мовами. Під час театральних постанов трибуни перетворюються на сцену, а на спортивній арені розміщуються місця партеру. Для перетворення партеру на спортивне поле сидіння партеру трансформуються та за допомогою електронавантажувача складаються у траншеї під підлогою спортивної арени. Трансформація партеру здійснюється за 4 години.

За допомогою спеціального обладнання арену можна вкрити шаром штучного льоду та прилаштувати її для гри у хокей, фігурного  катання, балету на льоду.

У проєкті Палацу спорту передбачено також підтрибунні приміщення: вестибюлі, фоє, буфети, приміщення для президії, адміністративно-господарські та технічні приміщення. Усього у Палаці спорту могло розміститися до 12 тисяч глядачів.

Трибуна і сцена побудовані у вигляді цільної металевої зварної конструкції, трансформація трибуни у сцену досягається шляхом обертання конструкції на 90°. Обертання здійснюється за допомогою двох гідроприводів, розміщених у підвальній ямі, тривалість циклу складає 20 хвилин. Трибуни обладнані кріслами для глядачів, розташованими у 14 рядів, загальною кількістю 884 місць.

1. Палац спорту в м. Києві. Трибуна та сцена. 1959 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-20. Оп. 1. Од. зб. 26. Арк. 1)

2. Палац спорту в м. Києві. Розсувні трибуни. Трансформація сцени. 1959 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-20. Оп. 1. Од. зб. 27. Арк. 2/2)

3. Палац спорту в м. Києві. План партеру на 4234 місць. 1959 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-20. Оп. 1. Од. зб. 29. Арк. 1/1)

4. Палац спорту в м. Києві. Металоконструкція партеру (у складеному вигляді). 1959 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-20. Оп. 1. Од. зб. 29. Арк. 1/4)

5. Організація робіт при трансформації партеру на спортивне поле. 1959 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-20. Оп. 1. Од. зб. 29. Арк. 11)

6. Палац спорту в м. Києві. Трибуна і сцена. 1959 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-20. Оп. 1. Од. зб. 38. Арк. 6/1)

7. Палац спорту в м. Києві. Інструкція з експлуатації обладнання і трансформації трибуни і сцени. Стислий опис устаткування. 1959 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-20. Оп. 1. Од. зб. 36. Арк. 1/2, 1/3)

8. Палац спорту в м. Києві. Бічні місця спортивного поля. Трансформація партеру. 1960 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-20. Оп. 1. Од. зб. 76. Арк. 5)

9. Палац спорту в м. Києві. Бічні місця спортивного поля. Розріз. Трансформація партеру. 1960 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-20. Оп. 1. Од. зб. 76. Арк. 6)

10. Палац спорту в м. Києві. Бічні місця спортивного поля. Розріз. Трансформація партеру. 1960 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-20. Оп. 1. Од. зб. 76. Арк. 6)

11. Палац спорту в м. Києві. Розрізи по АА, ББ, ВВ, ГГ. Завіса напівкругла. 1959 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-20. Оп. 1. Од. зб. 31. Арк. 3)

12. Палац спорту в м. Києві. Завіса антрактна підйомно-опускна. 1959 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-20. Оп. 1. Од. зб. 87. Арк. 6)

Розділ 2. Універсальна штучна ковзанка Палацу спорту у м. Харкові.

У 1960-х рр. в низці міст України були побудовані типові демонстраційні ковзанки для спортивних заходів, проте, як показала практика, їх експлуатація виявилася нерентабельною. Тому Харківський міськвиконком  отримав дозвіл від Держкомітету по цивільному будівництву та архітектури СРСР від 30.07.1968 р. на розробку індивідуального проєкту для проведення масових заходів: спортивних, навчально-тренувальних, концертних, балету на льоду, урочистих зібрань, засідань та показу кінофільмів тощо.

На той час у Харкові бракувало великої спортивної споруди загальноміського значення, призначеної для обслуговування усього населення міста по різним видам спорту та демонстраційно-видовищним заходам. Враховуючи недоліки типового проєкту, до нього були внесені значні зміни:

• механізована трансформація трибун у сцену;
• механізована трансформація ковзанки у партер для глядачів;
• механізоване подання кіноекрану;
• постановочне освітлення;
• телебачення.

Було здійснено низку технічних удосконалень для демонстративно-спортивних та видовищних заходів на рівні сучасних, на той момент, вимог. Механізована трансформація трибуни у сцену дозволила збільшити глядацький зал на 550 місць. Ємність трибун глядацького залу демонстраційної ковзанки становила близько 5000 осіб. При трансформації поля під партер, кількість місць збільшувалась до 6600 осіб.

Трибуна-сцена виконана у вигляді цілісної металевої конструкції, що спирається на дві підставки, що встановлені у підвальному трюмі. Трансформація трибуни у сцену і навпаки здійснюється шляхом обертання усієї конструкції на 90° навколо горизонтальних осей. Обертання конструкції здійснюється за допомогою двох гідроприводів (док. 21), тривалість циклу трансформації – 16-20 хвилин. В робочому положенні трибуни сцена займає вертикальне положення та розміщується за трибуною. В робочому положенні сцени трибуни розміщуються у підвальному трюмі.

Розсувна завіса складається з двох полотнищ, що рухаються вздовж роликової доріжки та намотуються на конічний барабан. Розмір полотнищ 23х11,5 метрів. Середня швидкість розкривання та закривання завіс складала 0,8 м/сек. (док. 15).

Партер розміщується на площі штучної ковзанки, вистилається спеціальними щитами двох типів – з кріслами (у кількості 2888 шт.) та без них. Повний час трансформації партеру при роботі двох автонавантажувачів та бригади з 8 чоловік – 8 годин.

Для обслуговування обладнання, запроєктованих механізмів та пристроїв задіялося 17 фахівців: інженер-механік, інженер електрик, слюсар-механік, слюсар-електрик, 4 водіїв електронавантажувача, 8 допоміжних робітників.

13. Палац спорту в м. Харкові. Механізація трансформації трибуни-сцени. Завдання на будівництво. 1968 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-448. Оп. 1. Од. зб. 9. Арк. 1)

14. Палац спорту в м. Харкові. Механізація трансформації. 1969 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-448. Оп. 1. Од. зб. 8. Арк. 2)

15. Палац спорту в м. Харкові. Трибуна і сцена. Механізація трансформації. 1969 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-448. Оп. 1. Од. зб. 16. Арк. 1)

16. Палац спорту в м. Харкові. Трибуна і сцена. Механізація трансформації. 1969 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-448. Оп. 1. Од. зб. 16. Арк. 2)

17. Палац спорту в м. Харкові. План сцени. Трибуна і сцена. Механізація трансформації. 1969 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-448. Оп. 1. Од. зб. 16. Арк. 4)

18. Палац спорту в м. Харкові. Трибуна і сцена. Механізація трансформації. 1969 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-448. Оп. 1. Од. зб. 16. Арк. 7)

19. Палац спорту в м. Харкові. Трибуна і сцена. Механізація трансформації. 1969 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-448. Оп. 1. Од. зб. 16. Арк. 8)

20. Палац спорту в м. Харкові. План трибуни. Трибуна і сцена. Механізація трансформації. 1969 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-448. Оп. 1. Од. зб. 16. Арк. 9)

21. Палац спорту в м. Харкові. Установка гідроприводу обертання трибуни і сцени. 1969 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-448. Оп. 2. Од. зб. 23. Арк. 1)

Розділ 3. Вантажна відвальна канатна дорога Джамбульського суперфосфатного заводу.

Проєкт засобу для транспортування фосфогіпсу з заводу у відвал для Джамбульського суперфосфатного заводу був розроблений Українською філією державного проєктного інституту «Союзпроммеханізація» у 1972 р. Унікальність даної канатної дороги полягає в тому, що тут вперше вирішені питання транспортування фосфогіпсу, що має у своїй характеристиці властивості до налипання та зависання. Враховуючи це, у проєкті передбачені заходи, що обмежують ці недоліки. Це установка очищувачів на пластинчатому живильнику, футеровка (облицювання вогнетривкими, хімічно-стійкими тощо матеріалами) кузовів вагонеток, що зменшує налипання, футеровка бункерів, що збільшує рухливість матеріалу, установка електричних датчиків, що фіксують у бункерах зависання матеріалу.

Особливістю профілю є установка опор великої висоти 70 – 120 м на розчалках, що дозволяють створювати великі відвали ємність 2,6 млн квадатних метнів(док. 25) оскільки організація відвалоутворення фосфогіпсу дуже ускладнена. Спорудження  канатної дороги  у порівнянні з транспортуванням фосфогіпсу автотранспортом, що здійснювалася на заводі до підвісної дороги значно здешевило собівартість перевезення матеріалу.

22. Джамбульський суперфосфатний завод. План канатної дороги. 1972 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-459. Оп. 1. Од. зб. 16. Арк. 1)

23. Джамбульський суперфосфатний завод. Продольний профіль канатної дороги. 1972 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-459. Оп. 1. Од. зб. 16. Арк. 2)

24. Джамбульський суперфосфатний завод. Схема канатної дороги. 1972 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-459. Оп. 1. Од. зб. 16. Арк. 3)

25. Джамбульський суперфосфатний завод. Механічне обладнання навантажувальної станції. Монтажний кресленик. 1972 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-459. Оп. 1. Од. зб. 17. Арк. 2)

26. Джамбульський суперфосфатний завод. Навантажувальна станція. Завдання на будівництво. 1972 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-459. Оп. 1. Од. зб. 23. Арк. 1)

27. Джамбульський суперфосфатний завод. Подвійна якірна станція. Монтажна схема металоконструкцій «КМ». 1972 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-459. Оп. 1. Од. зб. 56. Арк. 1)

28. Джамбульський суперфосфатний завод. Канатна дорога. Загальний вигляд. Кінцева станція. 1972 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-34. К. 1-459. Оп. 1. Од. зб. 68. Арк. 1)

Начальниця відділу                                                                                                            

використання інформації документів                                                        Ганна Голубкіна