Столичне таксі має багату, яскраву історію: від каретних екіпажів до розкішних комфортабельних люксових машин екстракласу.

У другій половині 70-х років ХVІІІ століття на київських вулицях з'явилися перші регулярні екіпажні маршрути, які з'єднували район Подолу з Бессарабкою та вулицю Велику Василівську з Центральним залізничним вокзалом.

Попит на громадський транспорт неухильно зростав, маломісткі візки незабаром замінили омнібуси – багатомісні криті вози, запряжені кіньми, свого роду прототипи автобусів.

Стрімко прийшла до Києва епоха електротранспорту, українська столиця стала першим містом у Російській імперії та другим у Європі, де розпочав свою роботу регулярний рейс електричного трамвая, перша лінія проходила Олександрівським узвозом. Столична транспортна система протягом усієї своєї історії відрізнялася унікальністю, була першою та новаторською в країні: Київ був другим містом в СРСР, вулицями якого побіг тролейбус, третім – де відкрив свої двері метрополітен.

«А що таксі?» – спитайте ви. До Першої світової війни, як у маленьких, так і у великих містах-мегаполісах на території України основний пріоритет держава віддавала монотранспорту, основний вид громадських перевезень – трамваї. «Таксі» було приватним бізнесом, щоб їм займатися потрібно було мати автомобіль та відповідну ліцензію. Ціни не були демократичними, внаслідок чого дозволити собі таку розкіш могли лише представники заможних кіл.

«Жерстяній Ліззі» (Ford Model T – перший масовий автомобіль у світі) та іншими першопрохідниками епохи «моторів» управляти було вкрай складно, збалансованої системи правил дорожнього руху не було – ці та інші фактори стали причиною того, що станом на 1913 рік у Києві відповідною ліцензією володіли лише шістнадцять таксистів.

З приходом радянської влади імперські таксопарки були розграбовані «на потреби армії та революції», приватне візництво заборонено. Навіть «реверанси» у бік народу та бізнесу епохи НЕПу не послабили обмеження у сфері таксі.

У 20-х – 30-х роках ХХ століття для перевезення пасажирів у тому числі у великих містах використовувалися вантажівки, відкриті причепи для зручності обладналися лавками. Один із таких маршрутів пов'язував центральний район із промисловими кварталами Деміївки.

Перший таксомоторний парк у Києві було відкрито 1934 року на Василівській вулиці. Призначалися такі споруди для зберігання, обслуговування та координації роботи легкового транспорту. Приватне візництво на той час було заборонено, внаслідок чого всі парки таксі були державними. Такі машини було легко відрізнити – на двері наносилися шашечки, про те, що авто вільне інформували пасажирів зелені вогники. На території України масовим транспортом таксі стали незадовго після закінчення Другої світової війни.

У Центральному державному науково-технічному архіві України  зберігається проєкт Таксомоторного парку № 3 (Р-260. К. 1-617), що розташовувався у місті Києві по вулиці Миколи Грінченка. Документи були розроблені Українським державним інститутом по проєктуванню дорожнього і транспортного господарства «Укрдіпродортранс» (нині «Укрдіпродор») у період з 1964 по 1975 роки.

Інститут виконував широкий спектр завдань: здійснював інженерно-геологічні, геодезичні дослідження, вивчав та контролював усі процеси будівництва доріг від кар'єрів з видобутку цільових корисних копалин, до розширення та реконструкції різних типів проїзних частин. Крім того, до його компетентностей входили питання щодо зведення та експлуатації вокзалів та автостанцій, а також великих гаражів, багаторівневих паркувань, мийок та СТО (станцій технічного обслуговування).

Одним із революційних проєктів свого часу в галузі зберігання та обслуговування автомобілів був Таксомоторний парк № 3 у Києві (док. 1). Такий об'єкт був спеціально орієнтований на мегаполіс та чудово вписався у столичний колорит.

Парк був розташований в історичному промисловому районі Деміївка, в ідеальному, з логістичної точки зору, місці.

Так, у кроковій доступності знаходився Центральний автовокзал міста, велика багаторівнева розв'язка, на її кільцях перетинаються ключові траси міського й міжнародного значення. Одна з них – вела у напрям міжнародного аеропорту «Бориспіль», інша – траса Е-95 (Європейський маршрут), проходила через такі країни як Росія, Білорусь, Україна, у форматі морського шляху до Туреччини.

Перспективні містобудівні проєкти Києва 70-х років ХХ століття для того, щоб розвантажити центральну частину міста, рекомендували поряд із громадським транспортом активно використовувати таксі: люди залишатимуть свої автівки у великих парковках чи гаражах, пересідатимуть на міський легковий транспорт, на якому матимуть змогу дістатися до місця призначення. Гаражі та паркування вчені-урбаністи радили будувати в першу чергу на територіях, які є непридатними для розміщення об'єктів житлового будівництва: ярах, болотах, торфовищах, у заплавах річок, у санітарних зонах великих виробничих підприємств, у районах шляхів сполучення, під мостами, естакадами тощо.

Таксомоторний парк № 3 був призначений для повного циклу обслуговування півтори тисячі автомобілів та забезпечував постійне зберігання тисячі одиниць легковиків (док. 2). Даний об'єкт інфраструктури є цілим комплексом споруд до складу якого входять: головний корпус (док. 3-8), мийка закритого типу (док. 9, 10), підземні та надземні споруди. Додатково територія була надійно захищена посиленою залізобетонною огорожею (док. 11), обладнана контрольно-пропускним пунктом (КПП), приміщення для надання першої домедичної допомоги у разі виникнення надзвичайної ситуації (док. 12); автономною котельнею (док. 13). До складу проєкту входять також документи систем опалення та вентиляції будівель (док. 14).

Процес проєктування та будівництва таксомоторного парку ускладнювався тим, що виділена ділянка розташовувалась на специфічній території (док. 15, 16, 17): тут високі ґрунтові води, в безпосередній близькості річки, вузол залізничного та громадського електричного транспорту. У зв'язку з цим, з метою нівелювання вищевказаних факторів, фахівцями інституту «Укрдіпродортранс» було прийнято рішення в основу фундаменту закласти посилену пальову конструкцію із залізобетонним ростверком (док. 18). Від річок Либеді та Совки, що протікають неподалік, встановлювалася захисна система водовідведення (док. 19) та стоків, для справної роботи колекторів газопровід, що проходить повз, був перебудований.

Проблема з громадським та залізничним транспортом вирішена була таким чином: міст та колії між станціями Київ-Пасажирський та Київ-Деміївський – перебудовані, трамвайні колії – перенесені.

У період незалежної України приватне візництво стало буденністю, деякі таксомоторні парки столиці були реорганізовані в автобусні, якими залишаються донині. Станом на осінь 2022 року на території колишнього таксомоторного парку № 3 у Києві розташовується ціла низка приватних компаній з реалізації та обслуговування легкових автомобілів: автосалони, шиномантаж, СТО, магазини автозапчастин.

Таким чином, проєкт «Таксомоторного парку № 3» є вдалим прикладом побудови об’єкту автотранспортної галузі на специфічних, складних, непридатних для житлового та громадського будівництва територіях, цінним джерелом для урбаністичних досліджень, надиханням для генерації прогресивних інноваційних ідей. Архівні документи – це не тільки історія, а й погляд у майбутнє крізь призму досвіду в пошуках досконалості.

Провідний архівіст

відділу використання інформації документів ЦДНТА України                                                          Тимур Андреєв

 

1. Рішення Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих Управління в справах будівництва та архітектури м. Києва про надання земельної ділянки під будівництво Київського таксомоторного парку № 3. 1966 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-260. К. 1-617. Оп. 1. Од. зб. 28. Арк. 382)

 

2. Таксомоторний парк (ТМП) № 3 у м. Києві. Схема забудови гаража на 1000 легкових автомобілів. б/д.

(ЦДНТА України. Ф. Р-260. К. 1-617. Оп. 1. Од. зб. 27. Арк. 1)

 

3. Таксомоторний парк (ТМП) № 3 у м. Києві. Головний корпус. Фасад будівлі. б/д.

(ЦДНТА України. Ф. Р-260. К. 1-617. Оп. 1. Од. зб. 53. Арк. 1)

 

 

4. Таксомоторний парк (ТМП) № 3 у м. Києві. Головний корпус. Фасади 1-17, 17-1. 1973 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-260. К. 1-617. Оп. 1. Од. зб. 63. Арк. 1)

5. Таксомоторний парк (ТМП) № 3 у м. Києві. Фасади. 1966 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-260. К. 1-617. Оп. 1. Од. зб. 15. Арк. 1)

 

6. Таксомоторний парк (ТМП) № 3 у м. Києві.

Головний корпус. План 1-го поверху. Деталь в осях 10-11÷І-К. Зміни планування акумуляторної ділянки та ділянки заряджання акумуляторів у зв'язку із зауваженнями пожежної інспекції. 1974 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-260. К. 1-617. Оп. 1. Од. зб. 144. Арк. 1)

 

 

7. Таксомоторний парк (ТМП) № 3 у м. Києві. Головний корпус. Розрізи 4-4, 5-5, 6-6. 1966 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-260. К. 1-617. Оп. 1. Од. зб. 62. Арк. 1)

 

8. Таксомоторний парк (ТМП) № 3 у м. Києві. Головний корпус. Металеві вітражі. Схеми. Фрагменти. 1969 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-260. К. 1-617. Оп. 1. Од. зб. 84. Арк. 1)

 

9. Таксомоторний парк (ТМП) № 3 у м. Києві. Закрита мийка. План, фасади, розрізи. 1969 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-260. К. 1-617. Оп. 1. Од. зб. 302. Арк. 1)

 

10. Таксомоторний парк (ТМП) № 3 у м. Києві. Закрита мийка. Заголовний матеріал. 1969 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-260. К. 1-617. Оп. 1. Од. зб. 301. Арк. 1)

 

11. Таксомоторний парк (ТМП) № 3 у м. Києві. Підпірна стіна. Збірна залізобетонна огорожа. 1970 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-260. К. 1-617. Оп. 1. Од. зб. 44. Арк. 1)

 

12. Таксомоторний парк (ТМП) № 3 у м. Києві. Контрольно-пропускний пункт та медпункт. План, фасади та розрізи. 1970 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-260. К. 1-617. Оп. 1. Од. зб. 291. Арк. 1)

 

13. Таксомоторний парк (ТМП) № 3 у м. Києві. Котельня. Генеральний план. 1969 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-260. К. 1-617. Оп. 1. Од. зб. 30. Арк. 1)

 

14. Таксомоторний парк (ТМП) № 3 у м. Києві. Опалення та вентиляція. Повітряна завіса. Деталі. 1969 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-260. К. 1-617. Оп. 1. Од. зб. 317. Арк. 1)

 

15. Таксомоторний парк (ТМП) № 3 у м. Києві. Геологічні розрізи в 1:100. 1967 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-260. К. 1-617. Оп. 1. Од. зб. 33. Арк. 6)

 

16. Висновок про інженерно-геологічні умови будівництва 6-ти поверхового гаража ТМП № 3 у м. Києві на вул. М. Грінченка.

Таблиця результатів лабораторних досліджень ґрунтів, відібраних на майданчику таксомоторного парку в Києві. 1967 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-260. К. 1-617. Оп. 1. Од. зб. 32. Арк. 16)

 

17. Випробування ґрунтів на стиск. Графік залежності коефіцієнта пористості від питомого тиску. 1967 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-260. К. 1-617. Оп. 1. Од. зб. 33. Арк. 1)

 

18. Таксомоторний парк (ТМП) № 3 у м. Києві. Головний корпус. Ростверки Р-1 ÷ Р-6а. Арматурно-опалубні креслення. 1967 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-260. К. 1-617. Оп. 1. Од. зб. 102. Арк. 2)

 

19. Таксомоторний парк (ТМП) № 3 у м. Києві. Водостічний колектор. Конструкція основи, схема виконання робіт. б/д.

(ЦДНТА України. Ф. Р-260. К. 1-617. Оп. 1. Од. зб. 46. Арк. 1)

Центральний державний науково-технічний архів України
Copyright © 2023