8 лютого 2022 р. виповнилося 135 років з дня народження Віктора Петровича Тихомирова – талановитого будівельника, інженера шляхів сполучення.

У Центральному державному науково-технічному архіві України (ЦДНТА України) зберігається фонд особового походження Віктора Тихомирова Р-203, що налічує 27 одиниць зберігання за 1905-1992 рр.

Віктор Тихомиров народився 26 січня (8 лютого за новим стилем) 1887 року у сім’ї колежського радника. У 1905 році закінчив із золотою медаллю Псковську губернську гімназію (док. 2). У тому ж році без вступних іспитів вступив до Петербурзького політехнічного інституту, але через революційні події 1905 р. інститут не розпочав навчання, тож юнак вирішив продовжити освіту у Вищій технічній школи у м. Мюнхен (зараз Мюнхенський технічний університет) на будівельному відділенні.

По закінченні школи влаштувався до Управління внутрішніх водних шляхів, виконуючи різні види робіт: працював помічником інженера Л. Бєлявіна на будівництві Ольгинського мосту через річку Велику (1910-1911 рр.), у 1911-1912 рр. виконував вишукування, зйомку та прийом робіт у Пінську (Білорусь), у 1912 р. займався шлюзуванням Дону у м. Константиновськ (РФ) та завідував гідрометричною станцією, проводив вишукування, зйомки Дніпра та Вісли (1912-1913 рр.) (док. 3).

Оскільки закордонний диплом не давав права на виконання робіт у Росії, то у 1912 р. Тихомиров вступив до Петербурзького інституту шляхів сполучення на 3 курс, поєднуючи навчання з роботою в управлінні. У 1914 р. з початком Першої світової війни дослідження припинилися, тому Віктор Тихомиров влаштувався на роботу в Управління воєнного сполучення, працював бригадиром при будівництві воєнних мостів через р. Німан та через Західну Двіну у Вітебську (1915-1916 рр.).

Протягом 1916-1918 рр. працював у Віленському окрузі шляхів сполучення, де здійснював цілу низку робіт: розробка технічного звіту у відділі воєнних робіт у м. Бобруйськ (1916 р.) (Білорусь), будівництво вантажної пристані на р. Прип’ять у м. Мозир (1916-1917) (Білорусь), восени 1917 р. був призначений начальником технічної ділянки на будівництві пристані на р. Прип’ять у м. Чорнобиль.

У 1916 р. закінчив Петербурзький інститут шляхів сполучення, отримавши звання інженера шляхів сполучення з правом складання проєктів та виконуванням різних видів будівельних робіт з правом на чин Колезького секретаря при вступі на державну службу (док. 4).

У 1918 р. був заарештований отаманом Струком за зв’язки з більшовиками. Після звільнення таємно з дружиною Беляєвою Олександрою Павлівною переїхав до Києва, де працював в Управлінні водних шляхів сполучення. Однак зміни влади у Києві змусили його переїхати до Одеси, де працював в Одеському губернському виконкомі у механічному відділі.

Проте й тут не вдалося затриматися надовго, вже у 1921 р. переїхав до Харкова, де працював у водному відділі українського комітету державних споруд.

У тому ж 1921 р. його було направлено до м. Суми для будівництва Низівської греблі на р. Псел, необхідної для роботи гідроелектростанції та забезпеченні водопостачання цукрового заводу (1921-1924 рр.). При будівництві Низівськй греблі вперше в Україні були використані найбільш передові на той час системи ферм греблі французького інженера Пуаре. Тимчасовими опорами греблі слугували металеві ферми, які встановлювалися впоперек річки вздовж напряму течії. Особливістю системи Пуаре було використання великої кількості незалежних ферм, пов’язаних поперечними зв'язками, що утворюють місток. У місток упираються вертикальні «спиці», які нижніми кінцями впираються у поріг, вставлений у флютбет (штучна підводна основа гребель, поверх яких протікає відкритий водяний потік). Щільні спиці утворюють стіну, що підпирає воду. За допомогою спеціальних механізмів греблю можна швидко відкрити, видаливши спиці і розібравши зв'язок між фермами, після чого ферми лягають на дно, обертаючись біля нижньої основи і не створюють перешкод для потоку води і судноплавства.

Низівська гребля була на той час найбільшою гідротехнічною спорудою в Україні, її спорудження зарекомендувало Віктора Тихомирова як визначного будівельника-гідротехніка з зимової експлуатації гребель. Свій проєкт греблі з описом, розрахунками та креслениками Віктор Тихомиров опублікував за власний кошт (док. 5-14).

Низівська гребля була зруйнована під час Другої світової війни. У 1953 р. побудовано другу Низівську гідроелектростанцію для виробництва електроенергії для Сумської області та підтримання рівнів води в річці Псел.

У 1920 р. Державною комісією з електрифікації РСФРР (ДЕЕЛРО) було прийнято план відбудови і розвитку енергетичної галузі, за яким в Україні планувалося побудувати 9 електростанцій. З перших же років реалізації плану ДЕЕЛРО  гідроенергетичне будівництво стало одним з головних напрямків розвитку електроенергетики, що обумовлювалося потужним гідроенергетичним потенціалом. В Україні першою побудованою гідроелектростанцією стала Олександрівська (Вознесенська) ГЕС, побудована на річці Південний Буг поблизу м. Южноукраїнськ у селі Олександрівка (Миколаївська обл.)

У 1924 р. Віктор Тихомиров взяв участь у конкурсі на проєктування гідроелектростанції, з 4 представлених проєктів журі визнало його проєкт найбільш вдалим, за яким, з використанням місцевих матеріалів й було побудовано Олександрівську греблю. ГЕС стала найвидатнішою з робіт Віктора Тихомирова, він був також виконавцем будівельних робіт.

Завдяки документам з фонду особового походження Віктора Тихомирова можна крок за кроком прослідкувати всі стадії будівництва ГЕС, адже збереглися унікальні, ретельно пронумеровані та датовані фотографії. 9 травня 1925 року розпочалися пошукові роботи з розбудови кам’яної греблі з лівого берега річки завдовжки 200 метрів, гребля повинна була правити глухий водозлив.

Олександрівська ГЕС була введена в експлуатацію 8 травня 1927 р. ЇЇ початкова потужність сягала 470 кВт. Вузол гідротехнічних споруд складався з правобережної земляної дамби довжиною 296 м, кам’яної водозливної греблі – 211 м, лівобережної кам’яної дамби – 50 м. Наприкінці 1930-х рр. потужність електростанції складала 950 кВт, що вже не перекривало потреб в електроенергії промисловості та сільського господарства Вознесенського району, підіймалося питання про її реконструкцію (док.15-27). 20 березня 1944 р. будівлю ГЕС було підірвано німецькими окупантами. 1948 р. було затверджено технічний проєкт відбудови Олександрівської гідроелектростанції на р. Південний Буг, потужністю 3300 кВт, вироблення енергії  - 17,50 млн. кВт/год.

Слід відзначити, що протягом усього життя Віктор Тихомиров брав активну участь у розв’язанні водогосподарських проблем України. У 1927 р. він почав працювати  референтом з водного господарства у секції енергетики в Укрдержплані у м. Харкові.

У 1928 р. було створено Водний комітет, в якому Віктор Петрович працював секретарем, поєднуючи з роботою в Укрдержплані. У 1930 р. Водний комітет реорганізовано в Укрводгосп. Тут Віктор Тихомиров займається комплексним рішенням всіх водогосподарських питань України.

У 1927-1934 рр. бере участь у роботах з врегулювання Харківських річок Лопань та Харків (річка Нетеч була взята в трубу). Ці ріки влітку сильно міліли та їх санітарний стан був зовсім незадовільним через спуску до них стічних вод.

У 1927 р. при проєктуванні нової Гончарівської греблі через річку Лопань, припускалося побудувати її примітивної конструкції, млинового типу. Віктору Петровичу вдалося довести необхідність будівництва сучасної греблі циліндричного типу, оскільки у Харкові багато великих промислових підприємств, що використовують значну кількість води. Одночасно необхідно було вирішувати питання запобігання м. Харкова від повеней, ліквідації староріччя та заболочених місць для боротьби з малярією, припинення скидання у ріки неочищених вод та впорядкування берегів рік тобто, проводити весь комплекс заходів одночасно. Тихомирову вдалося це довести, проєкт греблі був затверджений Раднаркомом, а Гончарівська гребля побудована як циліндрична.

Протягом 1928-1938 рр. були проведені перші великі роботи з благоустрою Харківських річок: ліквідовані усі староріччя та заболочені місця у проймах рік. У центрі міста берега рік протягом 2,5 км укріплені частково гранітними підпірними стінками, частково шпунтом та бетонними плитами. Побудовано три гранітних човнових пристаней для розвитку човнового руху. Було побудовано 2 греблі за системою Пуаро: Скуридинська на р. Лопань та Жихаревська на р. Уди. Побудовано 2 великих водосховища: Лозовеньківське та В’ялівське. Розпочали будівництво Рогозянського водосховища, проте потім його було законсервовано. Ліквідовано спуск стічних вод у річки без очищення. Було заплановано поглиблення річок землечерпанням.

У 1935-1941 рр. Тихомиров працював у Харківському відділенні «Водоканалпроект» над проєктом Генеральної схеми водопостачання Донбасу (док. 28-30), проводив дослідження впливу зарегулювання стоку річки Сіверський Донець на режим підземних вод та роботу водозаборів для вирішення проблеми нестачі води краю. Крім того читав курси лекцій з водної меліорації та з технічних основ водного господарства у Харківському сільськогосподарському інституті та на Вищих курсах інженерів водного господарства.

Під час Другої світової війни залишався у Харкові, проте перед окупацією поїхав з міста, але у Пермі його звинуватили у шпіонажі та засудили. Пізніше був реабілітований. Після війни працював в Харківській обласній меліоративній конторі в Ізюмському, Петровському, Зміївському районах.
Віктором Тихомировим написано близько 50 наукових статей та робіт з водного господарства. У всіх своїх роботах він наголошував на принципі комплексного підходу до вирішування завдань та їх розробки.

Помер Віктор Петрович Тихомиров 15 грудня 1973 р. у м. Вовчанську Харківської області.

Начальниця відділу використання
інформації документів ЦДНТА України
Ганна Голубкіна

 

  1. Фотографія Віктора Тихомирова. Б. д.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 13. Арк. 1)

 

  1. Атестат зрілості, виданий Віктору Тихомирову про закінчення Псковської губернської гімназії. 1905 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 1. Арк. 1, 1 зв.)

 

  1. Послужний список інженера шляхів сполучення Тихомирова Віктора Петровича за період з 1910 по 1926 рр.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 6. Арк. 1, 1 зв.)

 

  1. Диплом про закінчення Віктора Тихомирова Інституту інженерних шляхів сполучення. 1916 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 3. Арк. 1)

 

  1. В. П. Тихомиров. Будівництво Низівської греблі. Видання автора. 1925 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 10. Обкладинка)

 

  1. Карта річки Псел. [З видання В. П. Тихомирова «Будівництво Низівської греблі»]. 1925 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 10. Арк. 1)

 

  1. Проєкт мосту, льодорізу та розбірної греблі на р. Псел у Низівського цукрового заводу. [З видання В. П. Тихомирова «Будівництво Низівської греблі»]. 1925 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 10. Арк. 9)

 

  1. Вид на греблю з боку верхнього б'єфу. [З видання В. П. Тихомирова «Будівництво Низівської греблі»]. 1925 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 10. Арк. 14)

  1. Деталі шапкових брусів. [З видання В. П. Тихомирова «Будівництво Низівської греблі»]. 1925 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 10. Арк. 14)

 

  1. Кран для збирання мосту. [З видання В. П. Тихомирова «Будівництво Низівської греблі»]. 1925 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 10. Арк. 25)

 

  1. Збирання залізного мосту на правому березі. 17.11.1923 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 12. Арк. 9)

 

  1. Накатка залізного мосту. 02.03. 1923 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 12. Арк. 14)

 

  1. Розбирання залізної ферми для перевезення в Низи.12.12.1922 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 12. Арк. 18)

 

 

  1. Турбінна установка Низівського цукрового заводу після перебудови 1913 р. [З видання В. П. Тихомирова «Будівництво Низівської греблі»]. 1925 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 10. Арк. 32)

 

  1. Будівництво Олександрівської ГЕС. Початок пошукових робіт з розбудови кам’яної греблі з лівого берега річки завдовжки 200 метрів.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 13. Арк. 11)

 

  1. Будівництво Олександрівської ГЕС. Група «Палієвого» каміння на початку майбутньої аванкамери. 09.05.1925 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 13. Арк. 12)

 

17. Будівництво Олександрівської ГЕС. Роботи з насипу перемички, що буде огороджувати котлован під стояк. 24.06.1925 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 13. Арк. 20)

  1. Будівництво Олександрівської ГЕС. Роботи у котловані, відведеному під стояк, після першої відкачки води. 19.07.1925 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 13. Арк. 26)

 

  1. Будівництво Олександрівської ГЕС. Заготівля кам’яних блоків для будівництва. 26.07.1925 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 13. Арк. 20)

 

  1. Будівництво Олександрівської ГЕС. Валуни у котловані на місці приєднання водозливної стінки до турбінного будинку. 27.07.1925 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 13. Арк. 29)

 

  1. Будівництво Олександрівської ГЕС. Роботи у котловані від стояку до турбінного будинку після проведення вибухових робіт. 24.08.1925 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 13. Арк. 34)

 

  1. Будівництво Олександрівської ГЕС. Вибухові роботи в котловані під стояк. 24.08.1925 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 13. Арк. 33)

 

  1. Будівництво Олександрівської ГЕС. Спорудження водозливної греблі та роботи зі складання верхніх водозливних каменів на заокругленні греблі. Листопад 1925 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 13. Арк. 38)

 

  1. Будівництво Олександрівської ГЕС. Загальний вигляд закінченої водозливної стінки. З лівого боку - бики тимчасових отворів; вдалині – стояк та тимчасовий міст через р. Південний Буг; на передньому плані – виїмка аванкамери. 23. 11.1925 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 13. Арк. 38)

  1. Б Будівництво Олександрівської ГЕС. удівництво глухої переливної греблі на р. Південний Буг. 28.11.1925 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 13. Арк. 39)

 

  1. Будівництво Олександрівської ГЕС. Зовнішній вигляд гідроелектростанції. Будинок станції – з бетону та кам’яного муру. Південний та відвідний канали бетоновані. . 28.11.1925 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 13. Арк. 40)

 

  1. Будівництво Олександрівської ГЕС. Будинок станції, що був розрахований 3 сторчові турбіни Френкеля по 320 сил кожна. Б. д.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 13. Арк. 40)

 

  1. Схема розташування діючих та тих, що проєктуються водосховищ та водовідводів до програми робіт з Генеральної схеми водопостачання та каналізації Донбасу. 1938 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 15. Арк. 4)

 

  1. Схема водопостачання Донбасу. Варіант № 2. Б. д.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 15. Арк. 5)

 

  1. Збірний аркуш детальної геологічної карти Донецького кам’яновугільногобасейну. Карта з помітками на полях, зроблених Віктором Тихомировим.  Б. д.

(ЦДНТА України. Ф. Р-203. Оп. 1. Од. зб. 15. Арк. 7)

Центральний державний науково-технічний архів України
Copyright © 2022