У 2022 році відзначається 95-та річниця від дня народження доктора технічних наук, лауреата премії Ради Міністрів СРСР, лауреата Державної премії України, почесного авіабудівника СРСР та першого керівника Інституту фізичного моделювання режимів польоту літаків Олега Романовича Черановського (1927 р. н.).
У Центральному державному науково-технічному архіві України (ЦДНТА України) зберігається особовий фонд Олега Черановського (Ф. Р-247). Колекція документів, що охоплює період з 1945 до 2011 рр., допоможе привідкрити завісу життя авіабудівника.

Майбутній розробник з’явився на світ 20 червня 1927 року в місті Орджонікідзе Північно-Осетинської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки. У 1930 році разом із батьками (батько – науковець Роман Іванович Черановський, мати – Софія Клавдіївна Черановська), переїхав до м. Ленінград Ленінградської обл., де й навчався в школі до початку Другої світової війни. На превеликий жаль, родина не встигла евакуюватися та потрапила до німецької окупації. Подальше життя на окупованій території проходило у м. Гдов Ленінградської обл. (зараз – Псковська обл.) та його околицях. Під час окупації Олег Черановський втратив молодшу сестру Славу, а взимку 1943 року було розстріляно його батька за допомогу партизанам.
У березні 1944 року, в 17-річному віці, Олег Романович потрапив на фронт. Навесні 1945 року, після поранення, лікувався в шпиталі, де йому, через водійські навички, запропонували сісти за кермо й вивозити з передової поранених військових. У підсумку, до кінця війни Олег Черановський прослужив водієм у шпиталі. «Було багато складних ситуацій, проте лишився живий», – ділиться він на сторінках своєї автобіографії, що зберігається в ЦДНТА України.
У червні 1945 року виїхав до Монголії для участі у війні з Японією. Після закінчення війни доля направила Олега Черановського в м. Харків, де в 1952 році він демобілізувався у званні сержанта. У Харкові мешкала його тітка Євгенія Іванівна – сестра батька. Саме вона порадила Олегу Черановському вступити на роботу до Харківського авіаційного інституту (нині – Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»), а паралельно закінчити шкільну освіту (8-10 класи). Олег Черановський дослухався до цієї поради та пішов працювати лаборантом на кафедру конструкцій літаків Харківського авіаційного інституту.
Саме ця подія рішуче визначила життєвий шлях і міцно зв’язала Олега Черановського зі своєю alma mater – Харківськім авіаційним університетом. Він був закоханий у свою роботу і згодом вступив на вечірнє відділення літакобудівного факультету ХАІ. У червні 1959 року Олег Романович з відзнакою закінчив інститут та отримав диплом. У ті роки кафедра конструкцій літаків ХАІ займалася розробкою безпілотної літаючої лабораторії для виконання різних льотних досліджень у реальних умовах польоту. Олег Черановський брав найактивнішу участь у цій роботі. Тоді ж при кафедрі було створено спеціальний відділ досліджень на літаючих моделях, де його було призначено спочатку на посаду інженера, а згодом – начальником відділу. Науковим напрямом досліджень були «Випереджальні літні дослідження на динамічно подібних моделях». Саме з цим напрямом і була пов’язана тема дисертації Олега Черановського. Після захисту дисертації в 1973 році він отримав вчене звання кандидата технічних наук.
З архівних документів, які зберігаються в ЦДНТА України, стає відомо, що в 1975 році генеральний конструктор Павло Йосипович Сухий, який у той час працював над створенням літака-винищувача нового покоління Су-27, ухвалив рішення доручити Харківському авіаційному інституту розробити та побудувати серію динамічно подібних моделей літака Су-27 і виконати спільно з фахівцями льотно-дослідницького інституту програму випереджальних льотних досліджень. Це рішення поклало початок тісному співробітництву протягом наступних 30 років між відділом під керівництвом Олега Черановського та ДКБ ім. П. Й. Сухого (зараз – ВАТ «Дослідно-конструкторське бюро Сухого»).
Архівні документи висвітлюють, що Су-27 мав кодову назву Т-10, а літаюча модель літака була названа СЛМТ10. Перші польоти моделі були виконані в 1976 році на спеціальному полігоні. Дана модель мала інтегральне крило, двокільове вертикальне оперення та керований стабілізатор. Масштаб моделі був 1:5 від розмірів майбутнього літака. Маса становила 175 кг. Для керування польотом вперше було застосовано систему автоматичного керування, подібну до літакової. Літаюча модель запускалася в політ за допомогою твердопаливного ракетного двигуна, який кріпився до хвостової частини моделі та після закінчення роботи відокремлювався від неї та падав на землю. У польотах експериментально відпрацьовувалася методика досліджень поведінки моделі на великих кутах атаки та штопора. У 1977 році для збільшення висот і тривалості експериментів, літаючу модель почали підвішувати до літака. Як літак-носій був прийнятий літак Ту-16. Така схема запуску літаючих моделей надалі була прийнята за основну. Польоти першої моделі літака Су-27 показали, що майбутній літак матиме багато недоліків. Через це ДКБ ім. П. О. Сухого прийняло важке, але правильне рішення змінити аеродинамічне компонування літака. Фактично, можна вважати, що конструкторське бюро мало спроєктувати майже новий літак. Згодом відділ ХАІ отримав нові вихідні дані та в терміновому порядку розробив та збудував нові літаючі моделі, які мали модульну конструкцію. Це означало, що з'явилася можливість, не змінюючи основної конструкції, досліджувати різні варіанти аеродинамічної компанії майбутнього літака. Отримані дані дали змогу вперше в практиці вітчизняного авіабудування до початку льотних випробувань виробити практичні рекомендації щодо пілотування літака на закритичних кутах атаки при звалюванні та штопорі. Так, без додаткових витрат, було досліджено на літаючих моделях аеродинамічні компонування літаків Су-27НБ (навчально-бойовий), що має кабіну для двох пілотів та Т-10М (варіант літака Су-27 з переднім горизонтальним оперенням, що отримав назву Су-35).
На той час авторитет Харківського авіаційного інституту в галузі фізичного моделювання суттєво зріс. Тому в грудні 1978 року, окрім бюджетного відділу досліджень, було створено лабораторію фізичного моделювання режимів польоту літаків. Олег Черановський очолив наукове та адміністративне керівництво відділом льотних досліджень і галузевою лабораторією літаючих моделей.
Плідна діяльність відділу під керівництвом Олега Черановського цікавила низку конструкторських бюро, а саме: ДКБ ім. П. Й. Сухого, ДКБ ім. А. І. Мікояна, ДКБ ім. В. М. Мясищева. Саме тому робота лабораторії будувалася на розробці, створенні та льотних випробуваннях великомасштабних вільнолітаючих динамічно подібних моделей літаків (ВДПМ) на замовлення даних конструкторських бюро.
Згодом Міністерство авіаційної промисловості СРСР запропонувало відділу суттєво розширити тематику досліджень та виділило великі фінансові ресурси. Усі роботи набули закритого характеру й суворо контролювалися військово-промисловою комісією при Раді міністрів СРСР.
У 1989 році аналізуючи роботу відділу та враховуючи її важливість, на вимогу генеральних конструкторів, Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу й Ради Міністрів СРСР приймається рішення створити на базі відділу Міжгалузевий науково-дослідний інститут проблем фізичного моделювання режимів польоту літаків (НДІ ПФМ ХАІ), а Олега Черановського призначити його директором. На сьогодні даний інститут – єдиний в Європі та другий у світі з даної тематики.
Загалом успіхи НДІ ПФМ ХАІ вражали. Архівні документи висвітлюють, що за роки керівництва Олега Черановського, колектив отримав понад 40 авторських свідоцтв на винаходи, які знайшли своє застосування в літакобудуванні, було опубліковано значну кількість статей у наукових журналах тощо. Результатом роботи НДІ ПФМ ХАІ стала розробка власних безпілотних літальних апаратів (БЛА) різного призначення, які й надалі продовжують широко застосовуватись у багатьох галузях технічної діяльності. Також вони спромоглися суттєво зменшити втрати дослідних літаків та зменшити витрати на їх виробництво. Через НДІ ПФМ ХАІ пройшли проєкти винищувачів: МіГ-29, Су-27 (Т-10С), Т-10М, модифікації МіГ-29 (9.13, 9.15), МіГ 1.44 (на жаль, через брак коштів, проєкт так і не було реалізовано), С-37 тощо.
Завдяки архівним документам, можна зазначити, що робота авіабудівника не раз відзначалася високими нагородами. Так, в 1985 році за досягнення в роботі Олега Черановського було нагороджено нагрудним знаком «Почесний авіабудівник СРСР», в 1990 році присуджено науковий ступінь доктора технічних наук. А в 1994 році справжній майстер своєї справи отримав Державну премію України у галузі науки і техніки у літакобудуванні. У цілому, за здобутки в цій непростій, але неймовірній роботі, Олегу Черановському було присуджено багато грамот.
У 1997 році, коли Олегу Черановському виповнилось 70 років, він пішов на пенсію, але ще довгий час залишався працювати без оплати праці в науковій раді ХАІ та допомагати молодим спеціалістам із дослідженнями та вирішенням різних наукових завдань.
Документи ЦДНТА України є цінним джерелом про життєвий шлях Олега Романовича Черановського – людини з ім’ям якої й досі пов’язують створення унікального науково-дослідного інституту проблем фізичного моделювання режимів польоту літаків. Людини, яка зробила неоцінений внесок у формування та розвиток літакобудування. Сподіваємося, що невелика експозиція документів з фонду Олега Черановського приверне Вашу увагу до його постаті та наукової діяльності. Документи, зокрема, розкривають подробиці створення високоманевреного безпілотного винищувача повітряного бою та їх результати, містять фотографії та кресленики, які наочно демонструють зовнішній вигляд схарактеризованих розробок, а також зберігають на своїх сторінках автографи Олега Романовича Черановського.

Архівістка І категорії відділу 
використання інформації документів Катерина Котенко 

1. Фотопортрет О. Р. Черановського у військовій формі. 1945 р.
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 82. Арк. 1)

2. Фотографії початку випробувань запуску моделі літака ЛЛ 15-02. 1956 р.
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 84. Арк. 1)

3. О. Р. Черановський за робочим столом. 1959 р.
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 82. Арк. 2)

4. Фотографія запуску літака з пускової установки на полігоні. [1950-1960 рр.].
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 90. Арк. 2)

5. Фотографії літака ЛЛ-2 до та після випробувань. [1950-1960 рр.].
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 86. Арк. 1-2)

6. Фотографії літака ЛЛ-12-2. [1950-1960 рр.].
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 88. Арк. 1)

7. Фотографії літака ЛЛ-17 з пусковою установкою. [1950-1960 рр.].
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 89. Арк. 1-5)

8. Фотографія О. Р. Черановського за пультом управління літаючої моделі на аеродромі ХАІ в м. Чугуїв. Поруч з ним старший інженер М. Г. Рубашко. 1964 р.
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 85. Арк. 2)

9. Дослідження О. Р. Черановського на тему: «Історія розвитку методу фізичного моделювання режимів польоту літаків за допомогою літаючих динамічно подібних моделей». [1967 р.]
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 4. Арк. 7-10)

10. Стенограма засідання Вченої ради Харківського авіаційного інституту захисту кандидатської дисертації О. Р. Черановського на тему: «Автоматична літаюча лабораторія для досліджень проблем аеродинаміки прикордонного шару». 16 листопада 1973 р.
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 22. Арк. 1-2)

11. Посвідчення учасника війни О. Р. Черановського. 20 лютого 1981 р.
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 59. Арк. 1)

12. Фотографія О. Р. Черановського на фоні макету літака. 1985 р.
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 82. Арк. 3)

13. Розробка О. Р. Черановського на тему: «Розробка амортизаторів посадки літаючої моделі (ЛМ) за різних умов погоди». 1986 р.
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 1. Арк. 1-2)

14. Дисертація на здобування вченого ступеня доктора технічних наук О. Р. Черановського на тему: «Принципи створення літаючих великомасштабних динамічно подібних моделей для випереджаючих досліджень критичних режимів польоту проєктованих літаків». 1989 р.
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 25. Арк. 1)

15. Розробка О. Р. Черановського на тему: «Розробка теорії, методів та засобів фізичного моделювання систем автоматичного керування (САУ) літальних апаратів за допомогою літаючих динамічно подібних моделей (ДПМ)». [1970-1990 рр.].
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 7. Арк. 1)

16. Розробка О. Р. Черановського на тему: «Експериментальне дослідження процесів ураження та аварійних польотних ситуацій сучасних та перспективних літаків на літаючих динамічно подібних моделях». [1970-1990 рр.].
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 8. Арк. 1)

17. Робочі матеріали О. Р. Черановського до розробки конструкції моделей літаків. Технологічне членування літаючої моделі. [1970-1990 рр.].
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 80. Арк. 6)

18. Робочі матеріали О. Р. Черановського до розробки конструкції моделей літаків. Малюнки конструкції літаків. [1970-1990 рр.].
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 80. Арк. 10-11)

19. Фотографії спуску літаючої моделі на парашуті носом вниз і положення літаючої моделі після приземлення. [1970-1990 рр.].
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 92. Арк. 1)

20. Стаття О. Р. Черановського на тему: «Від літаючої моделі АЛЛ-11 до літаків Су-27 і МіГ-29» опублікована в газеті “За авіакадри”. 17 грудня 1990 р.
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 12. Арк. 1)

21. Стаття О. Р. Черановського для Міністерства оборони України на тему: «Перспективи створення в Україні Високоманевреного безпілотного винищувача повітряного бою». 1996 р.
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 13. Арк. 1-3)

22. Звіт наукового керівника О. Р. Черановського держбюджетної НДР за темою № 44: «Розвиток теоретичних основ методу застосування великомасштабних вільнолітаючих динамічно подібних моделей для вирішення проблем моделювання критичних та небезпечних режимів польоту літаків». 1997 р.
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 3. Арк. 3-4)

23. Лист від директора НДІ ПФМ О. Р. Черановського до Л. Д. Кучми. 12 серпня 1998 р.
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 41. Арк. 1-2)

24. Лист від Business monitor international до О. Р. Черановського. 2004 р.
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 48. Арк. 1)

25. Автобіографія О. Р. Черановського. 7 грудня 2011 р.
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 54. Арк. 1)

26. Список наукових праць О. Р. Черановського. б/д.
(ЦДНТА України. Ф. Р-247. Оп. 1. Од. зб. 28. Арк. 1-2)