У березні 2022 р. виповнилося 160 років з дня народження видатного українського архітектора, педагога, професора, дійсного члена Академії архітектури СРСР, Заслуженого діяча мистецтв УРСР, а крім того – художника, педагога, мецената Олексія Миколайовича Бекетова (1862–1941).

У Центральному державному науково-технічному архіві України зберігається особовий фонд Олексія Бекетова (Ф. Р-47). В архіві зібрана значна колекція матеріалів архітектора, які охоплюють період з 1891 по 1940 рр. Це  архітектурні кресленики, ескізи, біографічні документи, фото, наукові статті, ділове листування, навчальні посібники тощо. Документи були передані до ЦДНТА України у 1973 р. донькою архітектора – Оленою Бекетовою. Документи систематизовані за 4 розділами: творчі матеріали, епістолярій, документи до біографії, документи, зібрані Олексієм Бекетовим для практичної роботи.

Олексій Бекетов автор понад 100 архітектурних проєктів у стилях неоренесансу, неокласицизму та модерну в різних містах: за його проєктами побудовано прекрасні будівлі в Алушті, Бєлгороді, Дніпрі, Запоріжжі, Києві, Лубнах, Новочеркаську, Одесі, Ростові-на-Дону, Сімферополі. Проте, все ж таки, більшу частину своєї архітектурної діяльності він присвятив рідному місту Харкову.

Олексій Бекетов народився 3 березня (19 лютого за старим стилем) 1862 р., але сам завжди святкував свої іменини 30 березня - у день свята Теплого Олексія. Майбутній архітектор народився у родині видатного вченого-хіміка, професора Харківського університету Миколи Миколайовича Бекетова та його дружини – Олени Карлівни Бекетової в м. Харкові. Ще змалку захоплювався живописом, паралельно з навчанням у Першому реальному училищі (1875–1882 рр.) займався у художній школі М. Д. Іванової-Раєвської. У 1882 р. юнак вступив на архітектурне відділення Санкт-Петербурзької Академії мистецтв, яке й закінчив у 1888 р. із золотою медаллю за дипломну роботу «Курзал на березі моря».

Після закінчення Академії мистецтв молодий архітектор повернувся до Харкова та одразу розпочав активну творчу діяльність. У 1889 р. він виграв конкурс на розробку проєкту Комерційного училища, йому ж доручили розробити робочі кресленики цього проєкту та здійснювати технічний нагляд за спорудженням. Будівництво було закінчено в 1901 р., проєкт відрізнявся раціональним зручним плануванням, класичними пропорціями, строгістю та витонченістю деталей. Це училище, побудоване на одній із центральних вулиць Харкова (вул. Пушкінська, 77), стало першою спорудою Олексія Бекетова в місті (тепер у цій будівлі розташовується Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого).

Відповідно до статуту Академії Мистецтв, після трьох років стажу практичної роботи архітектор міг вибрати тему проєкту на здобуття наукового ступеня академіка архітектури. Бекетов обрав тему «Бібліотека на півтора мільйона томів з галереєю видатних людей і нумізматичним музеєм». У 1894 р. вчена Рада Академії Мистецтв присудила йому вчений ступінь академіка архітектури і зарахувала у дійсні члени. Дисертаційний проєкт пізніше був взятий за основу при будівництві Міської громадської бібліотеки (ХДНБ ім. В. Г. Короленка). Бібліотеку було побудовано у 1901 р. з урахуванням провідних європейських технологій і стандартів. Сучасники особливо відзначали зручне книгосховище, книги з якого подавалися до читального залу за допомогою підйомної машини.

Наприкінці XIX – на початку XX ст. місто Харків охопив будівельний бум. У цей період виокремлюється нове розуміння структури центру міста. З’являються нові типи будівель – банки, залізничні станції, театри, публічні бібліотеки тощо. Ключова роль у формуванні архітектурного осередку міста, беззаперечно, належала Олексію Бекетову. За його проєктами на головних площах та вулицях Харкова було побудовано понад 30 будівель. Виконані в різних стилях, великі за масштабом, ці будівлі до сьогодні визначають характер забудови центральних районів міста. На Миколаївській площі (тепер – Площа Конституції) за проєктами Олексія Бекетова було зведено 4 банки, що створили неповторний ансамбль площі. Першою спорудою, побудованою у 1894–1896 рр. на Миколаївській площі, був Азовсько-Донський банк; упродовж 1896–1899 рр. зведено Земельний та Торговельний банки. Останнім елементом цього ансамблю став Волзько-Камський банк (1906–1908 рр.). Архітектор прагнув зробити кожну будівлю банку неповторною, проте витримати їх у єдиному стилі.

У 1902 р. за участю архітекторів Ю. С. Цауне і В. В. Хрустальова було побудовано Будівлю судових установ, яка стала найбільшою спорудою у дореволюційному Харкові, займала площу цілого кварталу. Витримана в класичному стилі, внутрішнє планування вирішено в стилі Ренесансу, споруда замкнута за периметром, майже квадратного об’єму, перед нею розміщувався великий сквер. Будівля має три поверхи та велике підвальне приміщення, двоє парадних сходів, виготовлених з сіро-жовтуватого граніту. Усі меблі для закладу виконувалися за ескізами та шаблонами Олексія Бекетова, під його безпосереднім керівництвом. Особливу увагу архітектор приділив оздобленню просторих вестибюлів, холів: декоративна ліпнина, монументальний живопис, пластика. Замовником будинку було Міністерство юстиції. Будівля й досі використовується за призначенням, тепер тут знаходиться Харківський апеляційний суд.

Недалеко від бібліотеки Короленка, на вул. Пушкінскій, 14 за проєктом Бекетова було споруджено будинок Харківського медичного товариства (1911-1913) - одне з найцікавіших споруд в стилі неокласицизму в Харкові. Тепер це  Інститут мікробіології і імунології імені І. І. Мечникова НАМН України

 У 1914-1916 рр. на Єпархіальній вулиці (тепер вул. Артема) було споруджено будинок Комерційного інституту, 1913-1915 рр. - будівлю для Вищих жіночих курсів на вул. Мироносицькій.

Крім великих громадських та цивільних будівель, Бекетов побудував у Харкові багато особняків для купців та інших приватних осіб (будинок Х.Д. Алчевської, К.Г. Соколової, Салтикова, тощо).

Після жовтневої революції почалося широке будівництво робочих селищ, в якому брав активну участь і Олексій Бекетов. Одночасно з тим він проєктував для Харкова ряд великих споруд. Серед них – у 1929 р. корпус електротехнічних лабораторій  ХТІ (тепер НТУ «Харківський політехнічний інститут»). У 1932 р. разом з архітектором В. Н. Петі здійснено надбудову двох поверхів Державного банку.

Крім того, Олексій Бекетов бере активну участь у ряді архітектурних конкурсів для м. Харкова, наприклад:

- Конкурс на проєкт будівлі Держпрому (1922 р.)

- Конкурс на проєкт Палацу техніки Південної залізниці (перша премія)

- Конкурс на комплекс будівель Сільськогосподарського інституту (ХНТУСГ ім. П. Василенка). 

Більшу частину свого життя Олексій Бекетов поєднував архітектурну діяльність із викладацькою. У 1889 р. його запросили на посаду викладача архітектурного проєктування та креслення в Харківський технологічний інститут, де він пропрацював майже півстоліття. Олексій Миколайович керував курсовим та дипломним проєктуванням, викладав авторські курси, де одним із перших у педагогічній практиці розпочав читати курс з системного вивчення архітектурних форм та стилів, який був опублікований у 1909 р. як навчальний посібник «Архитектура. Курс, читанный в Харьковском технологическом интституте императора Александра III» У 1936–1941 рр. він викладав у Харківському інституті інженерів комунального будівництва (тепер – Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова) та Харківському інженерно-будівельному інституті (тепер – Харківський національний університет будівництва та архітектури).

Олексій Миколайович Бекетов помер у Харкові 23 листопада 1941 р.

Виставка розподілена на 4 тематичних розділи:

  1. Біографічні матеріали Олексія Бекетова у ЦДНТА України;
  2. Проєкти Олексія Бекетова у Харкові;
  3. Проєкти Олексія Бекетова поза межами рідного міста;
  4. Педагогічна діяльність Олексія Бекетова.

Дана виставка ЦДНТА України покликана ще раз нагадати про видатного харків’янина Олексія Миколайовича Бекетова, відзначити його 160-річний ювілей  та привернути увагу дослідників до ще не достатньо вивчених архівних документів особового фонду академіка.

 У зв'язку з російським вторгненням в Україну, зважаючи на військовий стан, ЦДНТА України не оприлюднює кресленики документів, які можуть бути використані ворогом, тому публікуємо не повну версію виставки. Повна версія буде доступна після закінчення бойових дій.

 

Начальниця відділу використання інформації документів
Ганна Голубкіна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Центральний державний науково-технічний архів України
Copyright © 2022