Останні роки в Україні спостерігається розквіт житлового будівництва, який нерідко іменують будівельним бумом. Можна по-різному називати це явище, але складно не погодитись із тим, що численні будівельні майданчики та нові багатоповерхівки стали невід’ємною частиною великих міст.

Розмах будівництва в країні не в останню чергу посприяв росту інтересу дослідників історії архітектури і містобудування до масового житлового будівництва.

Співробітники Центрального державного науково-технічного архіву України (ЦДНТА України) не могли лишатися осторонь цієї тенденції і підготували виставку документів, покликану розповісти про внесок українських науково-дослідних і проєктних організацій будівельного профілю у розвиток масового житлового будівництва.

Для детальнішого знайомства з історією житлового будівництва у 1950–1980-х роках, познайомимося з виставковою експозицією, яка складається з двох розділів.

Розділ 1. «Більше, швидше, а головне – дешевше: основні тенденції  житлового будівництва 1950–1960-х років» (док. 1–19)

Будівельні матеріали з місцевої сировини і шлаків

«Велика програма житлового будівництва вимагає від будівельників вишукування шляхів до його прискорення та здешевлення, одним із яких є перехід до зведення житлових будівель із великих блоків та великих панелей» - популярний заклик 1950-х років, що перекочував із преси та урядових постанов до документів науково-дослідних та проєктних організацій будівельного профілю. Одним із провідних напрямів діяльності цих організацій у 1950–1960-х роках став пошук недефіцитної сировини і створення дешевих будівельних матеріалів для задоволення зростаючих потреб масового житлового будівництва.

У розділі представлено документи двох інститутів, які скеровували інтелектуальний потенціал своїх співробітників на ведення досліджень у даному фарватері: Південного науково-дослідного інституту промислового будівництва «ПівденНДІ», м. Харків (документи організації входять до складу фонду Р-2 «Колективне підприємство проектний і науково-дослідний інститут «Харківський ПромбудНДІпроект») та Державного науково-дослідного інституту будівельних матеріалів і виробів «НДІБМВ», м. Київ (фонд Р-99).

У звітах про науково-дослідні роботи (НДР) інститутів докладно описується технологія виготовлення будівельних матеріалів і демонструється зовнішній вигляд будівельних конструкцій з так званої місцевої сировини, родовища якої знаходилися неподалік від домобудівельних комбінатів або заводів залізобетонних конструкцій. Дана сировина (аглопорит, гіпс, керамзит, опока, перліт, туф) використовувалася в якості матеріалу-заповнювача для приготування легких бетонів (вагою до 2000 кг/м3 у сухому стані), з яких формувалися великі зовнішні та внутрішні будівельні конструкцій: блоки (док. 1-2) й панелі (док. 3-4).

Активно використовувалися під час виготовлення легких бетонів шлаки і золи, що утворювалися в процесі виплавки чавуну і сталі, а також під час спалення вугілля об’єктами енергетики. Саме тоді, у період створення дешевих будівельних матеріалів було розроблено і відпрацьовано технологію отримання відомого усім шлакоблоку (док. 5).

Ідея використання шлаків у будівництві була настільки актуальною, що у Запоріжжі запроєктували перший в СРСР завод шлакової пемзи для переробки доменних шлаків «Запоріжсталі» на дрібнопористий заповнювач для легкого бетону (шлакову пемзу) (док. 6).

Будівництво та оздоблення «хрущовок»

Спільна постанова ЦК КПРС та РМ СРСР від 31 липня 1957 року № 931 «Про розвиток житлового будівництва в СРСР» вважається відправною точкою у масовому зведенні типових будинків, названих у народі «хрущовками». На момент прийняття цього документу «ПівденНДІ» та «НДІБМВ» уже встигли накопичити значний досвід створення номенклатури конструкцій для великоблокового та великопанельного будівництва. Тому, у звітах про НДР кінця 1950-х – початку 1960-х років можна побачити зображення, на яких зафіксовані етапи будівництва та зовнішній вигляд знайомих паралелепіпедів «хрущовок» (док. 7-9).

Більше того, із документів цього періоду уже можна робити висновки про розмах забудови великих промислових центрів (насамперед, Дніпропетровська (нині – Дніпра) тими чи іншими серіями типових будинків (док. 10).

Приділялася увага і зовнішньому оздобленню «хрущовок», оскільки їх монотонна сіра поверхня справляла гнітюче враження. У «НДІБМВ» наголошували на тому, що покращити зовнішній вигляд одноманітних типових будинків можна за умови широкого використання кольору, як основного засобу художньої виразності. Інститутом проводилися роботи з розширення асортименту та кольорової палітри виробів із будівельної кераміки, аналізувалися різні варіанти плиткового оздоблення будинків (док. 11).

Приділяли у «НДІБМВ» увагу і внутрішньому оздобленню осель, зокрема створенню нових видів настінних (лінкрусти) (док. 12) та підлогових (лінолеуми) (док. 13) покриттів із синтетичних матеріалів, виготовлених без застосування дорогих рослинних олій.

Не виключено, що ці вироби настелялися й наклеювалися на тепло та звукоізолюючі плити для підлоги та стін, виготовлених за технологією «ПівденНДІ» з широкого асортименту відходів: деревної стружки, соняшникового лушпиння, подрібнених кукурудзяних качанів, льняної і конопляної костри (док. 14-15).

П’ять поверхів – не межа

4–5 поверхова «хрущовка» майже безроздільно домінувала по всій території колишнього СРСР аж до початку 1970-х років. Але варто зазначити, що від цієї тенденції почали потроху відходити іще на початку 1960-х років. Одним із перших прикладів відмови від 4–5 поверхової забудови на користь будинків у 9 та навіть 16 поверхів є Русанівський житловий масив у Києві (док. 16-17). Рішення зводити будинки підвищеної поверховості на території першого в світі житлового масиву, створеного на намитому ґрунті, було обумовлено бажанням раціонально використати наявну територію.

Досвід українських будівельників у світі

Українські фахівці ділилися своїми знаннями і досвідом з іншими республіками колишнього СРСР. Після землетрусу 1966 року в Ташкенті (Республіка Узбекистан), Українським державним проектним інститутом «Укрміськбудпроект», м. Харків (фонд Р-1) у короткі строки розроблено проєкт забудови мікрорайону Ц-15, розташованого в центральній частині міста (док. 18). До забудови, зокрема, були прийняті 4-поверхові будинки серії 1ТЖ-401, призначені для будівництва на територіях з 9-бальною сейсмічністю (док. 19).

За внесок українських фахівців будівельної галузі у відбудову узбецької столиці, мікрорайон Ц-15 отримав назву «Український».

Розділ 2. «Відмова від «хрущовок» та інновації житлового будівництва у 1970–1980-х роках» (док. 20-33)

Освоєння виробництва дешевих будівельних матеріалів з місцевої сировини й відходів виробництва та їх подальше впровадження при зведенні типових «хрущовок» стало запорукою успішної реалізації грандіозної програми житлового будівництва. Масштаби цієї програми дійсно вражають, адже за десять років (1959–1968 роки) площа уведених в експлуатацію будинків склала близько 1 млрд. м2, забезпечивши житлом понад 112 млн. осіб.

Але зависокі плани та максимально стислі строки, що встановлювалися радянськими очільниками перед будівельною галуззю, негативно позначалися на якості багаторазово тиражованих по всій країні «хрущовок».

Фактичне визнання недоліків масового житлового будівництва міститься у спільній постанові ЦК КПРС та РМ СРСР від 28 травня 1969 року № 392 «Про заходи з покращення якості житлово-цивільного будівництва». Цілком обґрунтованою у цьому документі є критика хрущовських будинків за незручне планування квартир, замалі площі нежитлових приміщень, а також за шаблонність об’ємно-планувальних рішень та одноманітність і непривабливість архітектури районів їх масового спорудження.

Визнаючи, що ті типові проєкти, за якими здійснювалося масове житлове будівництво уже не задовольняють сучасних вимог, автори постанови зажадали протягом 1969–1971 років нових проєктів будинків із поліпшеним плануванням - від проєктних організацій, та їх втілення у бетоні – від будівельників.

На виконання постанови № 392…

У розділі представлено зразки багатоповерхівок, проєкти яких були розроблені та реалізовані після прийняття вищезгаданої постанови № 392. Серед іншого, тут можна побачити кресленики фасадів типових 9 та 16-поверхових будинків, зведених за проєктами Державного інституту з проектування «Київпроект» (фонд Р-6) на намивних територіях найбільшого житлового масиву Києва «Оболонь» (док. 20-22).

На кресленику фасаду 16-поверхового будинку (мікрорайон № 3) зафіксоване досить цікаве архітектурне рішення: торцеві стіни будівлі підтримуються спеціальними опорами. Таким чином, створюється враження, ніби вони, порушуючи закон земного тяжіння, парують над землею (док. 23).

Пошук архітекторами «Київпроекту» оптимального проєкту житла знайшов втілення у будинку по вул. Саксаганського № 45–49 в Києві, який на момент здачі в експлуатацію був одним із перших у колишньому СРСР, побудованих за технологією шумоізоляції (док. 24). Його планувальною особливістю є те, що вікна квартир виходять до внутрішнього двору, у той час як вікна галерей під’їздів, кухонь і ванних кімнат торцевих квартир звернені у бік вул. Саксаганського – однієї з основних магістралей Києва та джерела постійного шуму.

До складу творчого колективу архітекторів цього будинку входив заслужений архітектор УРСР Вадим Шарапов (1924–2014), який протягом багатьох років обіймав посаду головного архітектора «Київпроекту».

Активно генерували оригінальні ідеї у сфері житлового будівництва фахівці «Київського зонального науково-дослідного і проектного інституту типового та експериментального проектування житлових і громадських будівель «КиївЗНДІЕП» (фонд Р-105).

На виставці представлена проєктна документація багатоповерхових житлових будинків, розроблена під керівництвом народного архітектора УРСР Олексія Заварова (1917–2003) – багаторічного директора «КиївЗНДІЕП» та фондоутворювача ЦДНТА України (фонд Р-202).

У 1979 році за проєктом інституту було зведено перший житловий хмарочос Харкова – 24-поверховий будинок на 180 квартир висотою 69,5 м, розташований по вул. Познанській, 2. На світлині з фонду особового походження Олексія Заварова зафіксовано завершальний етап його будівництва (док. 25).

Однією з оригінальних планувальних ідей, втілених у цьому будинку була розсувна перегородка у 3-кімнатних квартирах, що дозволяла трансформувати гостину та спальню у кімнату площею понад 26 м2. Чимало зробили архітектори для побутового комфорту мешканців, запроєктувавши просторі прихожі, кухні, санвузли, ванні кімнати. Цікаво, що площа останньої дозволяла розмістити умивальник, пральну машину і навіть біде.

24-поверхівка понад чверть століття утримувала статус найвищої будівлі Харкова і наразі є одним із орієнтирів Салтівки –  найбільшого житлового масиву України.

На початок 1980-х років припадає розробка та реалізація проєкту комплексу із чотирьох 16-поверхових будинків на Дарницькому бульварі (док. 26). Про значущість цих будинків можна судити по тому, що розпорядження на їх проєктування видавалося безпосередньо РМ УРСР та Київським міськвиконкомом.

Будинки мали гармонійно вписатись до 9–12 поверхової забудови та завдяки значній висоті й компактності (27,7 × 24,0 м) стати архітектурними домінантами Дарницького бульвару.

Виходячи з проектної документації, 1–4 кімнатні квартири будинків мали правильні пропорції, роздільні санвузли, лоджії та/або балкони, вбудовані шафи, комори тощо) (док. 27). Не обійшлося і без планувальних нововведень: технічного поверху, через який замість підвалу прокладалися інженерні мережі, а також боксів-стоянок для прибиральних машин та майстерень для чергових слюсарів, електриків і столярів на першому поверсі одного із будинків.

Прогресивні технології у житловому будівництві

Характерною рисою 1970–1980-х років стало активне впровадження на підприємствах, організаціях та установах електронних обчислювальних машин (ЕОМ). Не стала виключенням і будівельна галузь, у якій комп’ютерна техніка використовувалася як на етапі створення проєктної документації, так і в процесі виготовлення та монтажу будівельних конструкцій.

У другій половині 1970-х років фахівцями Республіканського інституту з вишукування і проектування житлово-цивільного будівництва «Діпроцивільпромбуд», м. Київ (фонд Р-194) видано технічний проєкт 1 черги будівництва одного з найбільших у колишньому СРСР заводу великопанельного домобудування у м. Свердловськ (нині – Єкатеринбург, РФ) (док. 28). Згідно з проєктом його основною спеціалізацією визначено випуск повного комплекту виробів для житлових будинків серії 137С (зовнішні та внутрішні стінові панелі, панелі перекриттів, вентиляційні блоки, шахти ліфтів) потужністю 140 тис. м2 на рік.

В масштабах заводу передбачалася автоматизація процесів виробництва та управління підприємством за допомогою автоматизованої системи управління основними технологічними процесами (АСУ ТП). АСУ ТП вирішувала безліч задач, в числі яких: техніко-економічне планування, технічна підготовка виробництва, оперативне управління основним виробництвом, управління збутом, кадрами, якістю, фінансами тощо.

Звернемо увагу на деякі спеціальні програми для ЕОМ, основою для яких стали досягнення технічної кібернетики та будівельної механіки.

Наприкінці 1970-х років у Науково-дослідному інституті автоматизованих систем планування та управління в будівництві «НДІАСБ», м. Київ» (фонд Р-126) розроблено пакет прикладних програм для комплексної автоматизації широкого кола робіт, пов’язаних з розрахунком та проєктуванням залізобетонних конструкцій надземних та підземних споруд у промисловому та цивільному будівництві (док. 29).

Принцип комплексної автоматизації проєктних робіт було закладено і у проєктну підсистему об’ємно-планувальних рішень масових будівель (підсистема АЛЬФА) (док. 30). У технічному завданні «КиївЗНДІЕП» 1981 року зазначається, що підсистема АЛЬФА, зокрема, включатиме об’єкт проєктування «Житловий будинок», призначений для створення основних креслеників та видачі показників архітектурно-планувальних і конструктивних рішень великопанельних 4-5-9-12 та 16-поверхових будинків.

Відновлювана енергетика для житла

У наш час, коли відновлювана енергетика надійно увійшла у повсякденне життя, геліосистемами уже складно здивувати. Але 40 років тому розробки «КиївЗНДІЕП» у питаннях альтернативної енергетики були дійсно новим, прогресивним винаходом, націленим на скорочення витрат газу та електроенергії.

Фахівцями інституту розроблено двоконтурні схеми геліосистем для встановлення на дахах цивільних будівель різного призначення (док. 31). У спеціальних баках-акумуляторах системи накопичувалася вода, яка підігрівалася до 55 °С і в неопалювальний період витрачалася в системі гарячого водопостачання.

Будівництво у складних інженерно-геологічних умовах

Розвиток і зростання міст спонукали будівельну галузь до раціонального використання наявного міського простору.

На початку 1980-х років продовжувалося освоєння заплавних територій Дніпра. Активно займався проблемою будівництва на намивних територіях Києва Науково-дослідний інститут будівельного виробництва «НДІБВ», м. Київ (фонд Р-204). У звіті про НДР вчені інституту узагальнили існуючий досвід намивання, надали вихідні вимоги на вдосконалення технології намивання ґрунту, а крім того, навели дані щодо перспективного будівництва на відвойованих у природи територіях протягом 1981–1985 років (док. 32).

У цей же час Науково-дослідним інститутом будівельних конструкцій «НДІБК», м. Київ (фонд Р-179) вивчалися перспективи житлового будівництва на просідаючих ґрунтах і підроблюваних територіях Донбасу, які утворювалися під час видобутку вугілля. Проводилися натурні випробування 9-ти поверхового експериментального будинку серії ЕКП, призначеного для будівництва у складних інженерно-геологічних умовах великих промислових центрів (док. 33). Результатом роботи стало узагальнення досвіду та видача завдання для повторного застосування проєкту даного будинку.

 

Провідний архівіст відділу використання
інформації документів ЦДНТА України
Дмитро Ожиганов

 

Розділ 1. «Більше, швидше, а головне – дешевше: основні тенденції  житлового будівництва 1950–1960-х років»

Будівельні матеріали з місцевої сировини і шлаків

 

  1. Розпалубка та зберігання силікатних блоків на складі готової продукції [Із науково-технічного звіту «ПівденНДІ» «Впровадження технології виробництва великих стінових блоків на базі місцевої сировини»]. 1955 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-2. К. 3-4. Оп. 1. Од. зб. 79. Арк. 97, 99)

 

  1. Шліфування блоку ручною шліфувальною машиною [Із науково-технічного звіту «ПівденНДІ» по розділу «А» теми: «Узагальнення досвіду із виготовлення великих блоків з доменних шлаків та впровадження у виробництво ефективних складів та методів виробництва великих стінових блоків із шлакобетону»]. 1958 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-2. К. 3-4. Оп. 1. Од. зб. 101. Арк. 27)

 

  1. Виготовлення панелі із легкого бетону на етапах заповнення форми сумішшю та затирання внутрішньої поверхні [Із науково-технічного звіту «ПівденНДІ» по темі № 60-30 (60-06) «Нові конструктивні рішення і технологія виготовлення бетонних та залізобетонних конструкцій. Розділ Б «Великі елементи (панелі, блоки, плити) промислових та інших будівель з неармованого та армованого легкого бетону (лункового, керамзитобетону, опокобетону тощо) на базі місцевої сировини». Підрозділ 5 «Стінові панелі житлового будівництва, панелі перекриттів для житлових будівель із шлакобетону та лункових бетонів із застосуванням легкого заповнювача-термозиту»]. 1960 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-2. К. 3-4. Од. зб. 173. Арк. 97)

 

  1. Панелі із туфозалізобетону на складі готової продукції [Із науково-технічного звіту «НДІБМВ» по темі № 61-01: «Підвищення економічної ефективності застосування легких бетонів у будівництві та зниження вартості легких заповнювачів та бетонів на їх основі, шляхом покращення технології виробництва заповнювачів та виробів із них». Розділ «Б»: «Бетони на легких заповнювачах та вироби із них». Підрозділ «г»: «Дослідження властивостей легких бетонів на нових видах природних заповнювачів»]. 1961 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 139. Арк. 69)

 

  1. Зразки блоків із шлакозольної суміші Червонозаводської ТЕЦ-3 у м. Харкові, виготовлених в лабораторії «ПівденНДІ» [Із науково-технічного звіту «ПівденНДІ» по темі; «Дослідження місцевої сировини м. Харкова для виготовлення будівельних матеріалів»]. 1955 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-2. К. 3-4. Оп. 1. Од. зб. 82. Арк. 47)

 

  1. Механізоване виробництво шлакової пемзи з вогняно-рідких доменних шлаків за технологією «ПівденНДІ» [Із звіту про науково-технічну діяльність «ПівденНДІ» за 1957 рік]. 1957 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-2. К. 3-4. Оп. 1. Од. зб. 121. Арк. 90)

 

Будівництво та оздоблення «хрущовок»

 

  1. Житловий будинок типового проєкту Спеціального архітектурно-конструкторського бюро САКБ серії II-07-04 на кварталі № 14 у м. Харкові. Фасад в осях «1» – «13» [Із науково-технічного звіту «ПівденНДІ» по темі № 59-10: «Будівництво житлових будівель із великих стінових панелей на базі керамзитобетону для Харківського РНГ»]. 1959 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-2. К. 3-4. Оп. 1. Од. зб. 143. Арк. 97)

 

  1. Великопанельний житловий будинок із шлакобетонних стінових панелей у м. Алчевську на момент будівництва та у завершеному вигляді [Із звіту про науково-технічну діяльність «ПівденНДІ» за 1959 рік]. 1959 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-2. К. 3-4. Оп. 1. Од. зб. 160. Арк. 191–192)

 

9. Великопанельні житлові будинки, побудовані у 15 кварталі ХТЗ із керамзитобетонних стінових панелей на момент будівництва та у завершеному вигляді [Із науково-технічного звіту «НДІБМВ» по темі 61-01. Розділ «Б», пункт «В»: «Дослідження конструктивних керамзитобетонів»]. 1961 р.
(ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 135. Арк. 113)

 

 

  1. Типові будинки серій 1-480-3П, 1-464-6 і 1-335, рекомендовані до будівництва у Дніпропетровську. Головні фасади і плани [Із науково-технічного звіту «ПівденНДІ» по темі № 60-30 (60-06): «Нові конструктивні рішення і технологія виготовлення бетонних та залізобетонних конструкцій. Розділ Б «Великі елементи (панелі, блоки, плити) промислових та інших будівель з неармованого та армованого легкого бетону (лункового, керамзитобетону, опокобетону тощо) на базі місцевої сировини». Підрозділ 5 «Стінові панелі житлового будівництва, панелі перекриттів для житлових будівель із шлакобетону та лункових бетонів із застосуванням легкого заповнювача-термозиту»]. 1960 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-2. К. 3-4. Оп. 1. Од. зб. 173. Арк. 24–26)

 

  1. Деталі облицювання верху простінків у входів, вітрин та карнизів кольоровими глазурованими плитками [Із звіту «НДІБМВ» по темі № 62-3: «Розширення асортименту виробів із кераміки для будівництва. Розділ «А»: «Розробка нових кольорових глухих глазурей для керамічного облицювання»]. 1962 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 120. Арк. 80–81)

 

  1. Зразки лінкрусту синтетичного. Варіанти «а», «б», «в» – пофарбовані синтетичними емалями. Варіант «г» – не пофарбований [Із науково-технічного звіту «НДІБМВ» по темі 60-63-143: «Удосконалення технології виробництва оздоблювальних матеріалів та виробів на основі синтетичних смол». Розділ: «Розробка нового виду лінолеуму без застосування рослинних олій»]. 1960 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 113. Арк. 198)

 

  1. Зразки пергамінових синтетичних лінолеумів: друкованого та однокольорового [Із науково-технічного звіту «НДІБМВ» по темі 60-63-143: «Удосконалення технології виробництва оздоблювальних матеріалів та виробів на основі синтетичних смол». Розділ: «Розробка нового виду лінолеуму без застосування рослинних олій»]. 1960 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 113. Арк. 200)

 

  1. Основні етапи виготовлення ізоляційних деревостружкових плит [Із науково-технічного звіту «ПівденНДІ» по темі № 59-23: «Виробництво деревостружкових плит на основі синтетичних смол у Дніпропетровському раднаргоспі та їх застосування у будівництві»]. 1959 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-2. К. 3-4. Оп. 1. Од. зб. 155. Арк. 45)

 

  1. Деревостружкові плити, наклеєні бітумною мастикою до бетонної основи підлоги у житловій будівлі [Із науково-технічного звіту «ПівденНДІ» по темі №59-23: «Виробництво деревостружкових плит на основі синтетичних смол у Дніпропетровському раднаргоспі та їх застосування у будівництві»]. 1959 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-2. К. 3-4. Оп. 1. Од. зб. 155. Арк. 165)

 

П’ять поверхів – не межа

 

  1. Житловий масив на Русанівській протоці. Генплан. 1961 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-6. К. 1-277. Оп. 1. Од. зб. 32. Арк. 1)

 

  1. Житловий масив на Русанівській протоці. Розгортка уздовж набережної. 1962 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-6. К. 1-277. Оп. 1. Од. зб. 32. Арк. 6)

 

Досвід українських будівельників у світі

 

  1. Макет забудови мікрорайону Ц-15 у м. Ташкент. 1966 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. 1-62. Оп. 1. Од. зб. 1. Арк. 10)

 

  1. Мікрорайон «Український» у м. Ташкент. 65-квартирний 4-поверховий житловий будинок. Фасади. 1966 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. 1-62. Оп. 1. Од. зб. 10. Арк. 3)

 

 

Розділ 2. «Відмова від «хрущовок» та інновації житлового будівництва у 1970–1980-х роках»

На виконання постанови № 392…

 

  1. Житловий масив «Оболонь». Мікрорайон № 3. Ситуаційний план. 1970 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-6. К. 1-277. Оп. 1. Од. зб. 86. Арк. 1)

 

 

  1. Житловий масив «Оболонь». Мікрорайон № 3. Розгортка по вулиці Стадіонній. 1970 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-6. К. 1-277. Оп. 1. Од. зб. 86. Арк. 5)

 

  1. Житловий масив «Оболонь». Мікрорайон № 3. Будинки № 8, 12, 19, 26. Житловий будинок серії 114-87-2/2 (2 секції) з індивідуальною кутовою вставкою. 1970 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-6. К. 1-277. Оп. 1. Од. зб. 86. Арк. 11)

 

  1. Житловий масив «Оболонь». Мікрорайон № 3. 16-поверховий трисекційний будинок із вібропрокатних панелей (9.16.23.29). 1970 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-6. К. 1-277. Оп. 1. Од. зб. 86. Арк. 13)

 

  1. Експериментальний шумозахисний житловий будинок по вул.Саксаганського, 47–51 у м. Київ. Головний фасад. 1975 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-6. К. 1-277. Оп. 2. Од. зб. 139. Арк. 1)

 

  1. Зведення 24-поверхового будинку на тавровому каркасі по вул.Познанській, 2 у м. Харкові. Загальний вид. Друга половина 1970-х років
    (ЦДНТА України. Ф. Р-202. Оп. 1. Од. зб. 84. Арк. 154)

 

  1. 16-поверхові житлові будинки на Дарницькому бульварі у Дніпровському районі м. Києва. Корпус 1, 2, 3 і 4. Фасад в осях 1:16. 1980 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-375. Оп. 1. Од. зб. 8. Арк. 2)

 

  1. 16-поверхові житлові будинки на Дарницькому бульварі у Дніпровському районі м. Києва. Корпус 1, 2, 3 і 4. План 2-кімнатної квартири. 1980 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-375. Оп. 1. Од. зб. 7. Арк. 2)

 

Прогресивні технології у житловому будівництві

 

  1. Завод великопанельного домобудування у м. Свердловську (1 черга будівництва). Адміністративно-побутовий корпус з лабораторією. Фасади. 1976 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-194. К. 1-348. Оп. 1. Од. зб. 15. Арк. 52)

 

  1. Науково-технічний звіт «НДІАСБ» по темі 1/0.00. Етап 1/3.00 (завдання 0.80.15.04.28). Результат 1/3.30 «Система автоматизованого проєктування об’єктів будівництва. Пакет прикладних програм для автоматизованого проєктування залізобетонних конструкцій надземних і підземних споруд у промисловому та цивільному будівництві. Дослідна експлуатація та здача програми і документації до Державного фонду алгоритмів і програм». 1979 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-126. К. 3-42. Оп. 1. Од. зб. 16. Титульний аркуш)

 

  1. Заключний звіт «КиївЗНДІЕП» по темі № 12-1-К-13 «Створення і введення в дію у «КиївЗНДІЕП», «ТбілЗНДІЕП», «ЛенЗНДІЕП» ТЛП об’ємно-планувальних та архітектурних рішень масових житлових та громадських будівель та їх комплексів на стадії ТЕО». Розділ 12.1-1-К-13 «Розробка і затвердження технічного завдання». Том 1. 1981 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 3-65. Оп. 1. Од. зб. 10. Арк. 1. Титульний аркуш)

 

Відновлювана енергетика для житла

 

  1. Принципова схема геліосистеми гарячого водопостачання багатоповерхових житлових будинків [Із заключного звіту «КиївЗНДІЕП» по темі № 19.2/1-І-36а «Проведення наукових досліджень і розробка технічних рішень систем інженерного обладнання, що використовують сонячну енергію для теплопостачання. Том 2]. 1981 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 3-65. Оп. 1. Од. зб. 2. Арк. 36)

 

Будівництво у складних інженерно-геологічних умовах

 

  1. Звіт «НДІБВ» «Узагальнити досвід намиву територій, визначити найрозповсюдженіші умови намивання і видати вихідні вимоги на вдосконалену технологію». Тема 1/03.30-81,1/03.31 «Удосконалити технологію намивання територій під промислово-цивільне будівництво для умов Української РСР з урахуванням зональної укладання ґрунту»; дані перспективного намивання територій під будівництво у м. Києві на період 1981–1985 рр. 1981 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-204. К. 3-66. Оп. 2. Од. зб. 9. Титульний аркуш. Арк. 53)

 

  1. 9-поверховий великопанельний будинок серії ЕКП підроблюваних територіях з крутим заляганням пластів [Із заключного звіту «НДІБК» про науково-дослідну роботу по темі № НП-5: «Здійснити будівництво експериментальних безкаркасних будівель на просідаючих ґрунтах та підроблюваних територіях, провести натурні випробування, узагальнити досвід будівництва та видати завдання на розробку технічної документації для повторного застосування». Частина 1. Том 1]. 1983 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-179. К. 3-60. Оп. 4. Од. зб. 46. Арк. 7)

 

Центральний державний науково-технічний архів України
Copyright © 2021