Щорічно 7 липня в Україні святкується День працівника природно-заповідної справи. З цієї нагоди працівники Центрального державного науково-технічного архіву України (далі - ЦДНТА України) підготували виставку «Заповідна Україна — рекомендації щодо відновлення заповідників (за документами ЦДНТА України)». Виставка має на меті нагадати про необхідність охорони «золотого запасу» України.

Природа України вражає своєю красою та різноманітністю флори й фауни. Вона закохує, надихає та вражає. Вона велична й водночас тендітна.

«Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє. Чому ж я мушу зневажати все минуле?», – говорив один із найвидатніших діячів України та світу Олександр Довженко.

Зберегти в сучасному усі надбання минулого є важливою місією держави та суспільства. З цією метою був здійснений ряд важливих законодавчих та практичних заходів. Наприклад, згідно з базовим Законом у сфері заповідної справи  «Про природно-заповідний фонд України»: «Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища».

До складу природно-заповідного фонду входять: природні та біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи і заповідні урочища. А також – ботанічні сади, зоологічні парки, дендрологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Заповідники виділяються як унікальні пам'ятки історії й культури, живої й неживої природи, з науковою метою, як резервати тварин і рослин.  Головне завдання українських заповідників — збереження генофонду флори й фауни, охорона непорушених чи малопорушених природних ділянок (зразків природи), вивчення екології тварин і рослин, порівняння біогеоценозів заповідника з природними комплексами суміжних територій, на яких дозволена господарська діяльність (для прогнозування можливих змін у природних екосистемах під впливом діяльності людини). Природні багатства заповідників використовуються тільки для проведення науково-дослідних робіт, які виключають будь-яку господарську діяльність. Допускаються наукові екскурсії по спеціальних стежках.

В Україні створена розвинута мережа природно-заповідного фонду, яка охоплює понад 8 тис. охоронних об'єктів загальною площею 4,4 млн га, що складає 6,8 % площі території країни (станом на 1 січня 2021 року), але частка цих земель є недостатньою і залишається значно меншою, ніж у більшості держав-членів Європейського Союзу – у середньому 21% їх загальної площі. Тому Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України було поставлено завдання досягти на 2030 рік 15% заповідності України.

У фондах ЦДНТА України зберігається значний масив документів, які стосуються відновлення та збереження заповідного фонду України. Зафіксовані на сторінках архівних документів ідеї, мають велике значення у розвитку заповідної України та дозволяють не тільки познайомитися з подробицями збереження природних чи реставрації історико-культурних заповідників, але й отримати інформацію, яка може стати в нагоді під час їх реконструкції.

Джерельну базу виставки складають наукові розробки Науково-дослідного і проєктного інституту містобудування «КиївНДПІмістобудування» (фонд Р-100, комплекс 3-32) та документи  фондів особового походження Валентини Григорівні Маєвської (фонд Р-223) й Тамари Федотівни Панченко (фонд Р-228).

Заснований у 1946 році Науково-дослідний інститут містобудування у 1963 році згідно з наказом Державного комітету цивільного будівництва і архітектури СРСР від 05.04.1963 року № 45 було перейменовано на Науково-дослідний і проєктний інститут містобудування у місті Києві. За часів незалежної України установа двічі змінювала назву: у 1991 та у 2002 роках, закріпивши за собою найменування Державне підприємство «Науково-дослідний проєктний інститут містобудування». Велику увагу інститут приділяє ландшафтно-планувальній організації територій, на яких зосереджені пам'ятки природи, історії, культури.

Валентина Григорівна Маєвська (03.10.1929 – 18.10.2015 рр.) – кандидатка архітектури, Заслужена архітекторка УРСР, авторка понад 100 наукових праць з питань проєктування державних природних парків України; відновлення порушених територій для рекреації; охорони територіальних ресурсів містобудування; захисту зеленої садово-паркової зони тощо.

Тамара Федотівна Панченко (27.04.1936 р.н.) – докторка архітектури, професорка, Народна архітекторка України, дійсна членкиня Української академії архітектури. Брала участь у проєктуванні таких значних об'єктів як: генплани та територіальні схеми розвитку курортів, зони відпочинку та туризму, національні курорти та заповідники у СРСР, УРСР, Монголії тощо.

Детальніше про творчі здобутки Валентини Маєвської та Тамари Панченко можна дізнатись на виставці «Внесок у розвиток рекреаційного простору архітекторок Валентини Маєвської та Тамари Панченко (за документами фондів особового походження ЦДНТА України)»,  яку було розміщено на офіційному вебсайті ЦДНТА України 14 травня 2020 р.

Виставкова експозиція включає два розділи.

 

Розділ 1. Природні та біосферні заповідники України

Природа України має величезну привабливу туристичну силу. Саме тому ці неоціненні території повинні максимально використовуватись для відпочинку, але з урахуванням дбайливого підходу до природних ресурсів та охорони заповідників.

У фонді «КиївНДПІмістобудування» зберігаються розробки інституту, які дозволяють встановити, що в 1968 році в Карпатах розробляли мережі санаторно-оздоровчих і туристських установ на території яких, встановили зони гірничо-санітарної охорони та заповідної зони (док. 1).

За архівним документом 1968 року, вже на той момент, в Україні налічувалося 7 ботанічних парків, 13 різних пам'ятників природи та 8 державних заповідників. Розміщення основних пам'яток садово-паркової архітектури та заповідників у 1968 році було приведено на спеціальній схемі (док. 2).

Також зберігається аналіз проєктної практики приморських курортних районів. На даній схемі, видно, що розбудова Криму також відбувалася зі збереженням природно-заповідних зон (док. 3).

В 1976 році «КиївНДПІмістобудування» досліджував в чому саме полягала природоохоронна оцінка території для виявлення об'єктів природи, придатних для організації суворо охоронюваних територій.  Критеріями природоохоронної придатності території були: розміри територій з непошкодженими природними системами, чисельність найбільш цінних видів флори й фауни, ступінь збереження природних систем і їх типовість тощо (док. 4).

З 80-х років XX ст., популярності набуває екологічний туризм. Так Тамара Панченко, є однією з перших в нашій країні хто висловився про такий новий вид відпочинку, як екологічний туризм. Цікаву інформацію з даної тематики можна віднайти у «Національна доповідь про екотуризм в Україні» співавтором, якої є Тамара Федотівна. В доповіді вказано, що екологічний туризм в Україні розвивається на території об'єктів природно-заповідного фонду, в межах яких існують умови для короткочасного і тривалого відпочинку, ознайомлення з рослинним і тваринним світом, здійснюються екологічні екскурсії та природоохоронна освіта, забезпечений режим захисту довкілля.

У статті «Розвиток екологічного туризму: нова перспектива» (док. 5) Тамара Панченко зазначає, що найперспективнішим напрямом для екологічного туризму в Україні є біосферні заповідники.

Особливе місце серед заповідних об'єктів України займає унікальна «Асканія-Нова»  - найстаріший заповідник нашої країни з неймовірною історією, який  у 1984 році за рішенням сесії Координаційної Ради ЮНЕСКО було визнано й оголошено біосферним.

В архіві зберігаються вражаючі спогади Валентини Григорівни Маєвської, щодо відродження заповідника Асканія-Нова. Вивчаючи даний рукопис можна відчути на собі всі теплі відчуття, з якими архітекторка розповідає про цей «острів» неймовірної флори й фауни в Херсонській області. «…Нас водять по парку, де ходять золоті фазани, шумлять в верхів'ях пухнасті сосни, кедри, кидають відблиски водойми. Тут вже зорано 100 га землі, щоб розширити ці зелені володіння…», - занотовувала архітекторка у статті «Л.І. Рубцов і моє входження в ландшафтну архітектуру» (док. 6).

До складу території цього заповідника входить дендрологічний парк. У фонді  Валентини Григорівні можна віднайти: ескіз до проєкту дендропарку (док. 7), фрагмент ділянки «У середнього озера», «Навіс у зупинки автокар» (док. 8), фрагмент ділянки «Скіфське кочовище» (док. 9). 

Згідно з монографією Тамари Панченко «Туристичне середовище: архітектура, природа, інфраструктура», на території Причорномор'я, в Херсонській і Миколаївських областях, розташований Чорноморський  заповідник, який був визнаний біосферним у 1985 році рішенням сесії Координаційної Ради ЮНЕСКО. Також до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО входить Карпатський заповідник, створений у 1992 році на території Закарпатської області. У його складі  знаходяться два гірські масиви — Чорногірський і Свидовецький, а також ландшафтний комплекс «Долина парусів»

З 1998 року на теренах Одеської області розташований Дунайський біосферний заповідник, сформований на базі природного заповідника Дунайські плавні – це лабіринт води та суші з безлічі озер, каналів та островів у пониззі Дунаю (док. 10). 

Слід зауважити, що об'єкти природно-заповідного фонду розташовані на території України досить нерівномірно, про що свідчить також і рівень концентрації цих об'єктів в межах адміністративних областей, у яких питома вага заповідних територій становить від 0,8% до 13,0% від площі кожної області (станом на 2009 рік) (док. 11). 

Наразі у складі природно-заповідного фонду України: 5 біосферних заповідників, 19 природних заповідників, 53 національних природних парки, 3398 заказників, 3580 пам‘яток природи, 85 регіональних ландшафтних парків, 802 заповідних урочища, а також низка штучних об‘єктів: 28 ботанічних садів, 13 зоологічних парків, 62 дендропарки та 588 парків-пам‘яток садово-паркового мистецтва.

 

Розділ 2. Історико-культурні заповідники України

Особливо важливу роль у збереженні надбань минулого відіграють історико-культурні  заповідники, палацо-паркові заповідники та музеї-заповідники України. Всього в Україні створено понад 60 заповідників, у тому числі 12 мають статус Національних заповідників («Давній Галич», «Кам'янець», «Софія Київська», «Хортиця» тощо).

Інститутом «КиївНДПІмістобудування» у 1968 році були розроблені рекомендації щодо складання проєктів планування міст з історико-архітектурними заповідниками й комплексами пам'яток архітектури (док. 12). В доповнення до цього документу було розроблено програму виконання запропонованих робіт на період 1968-1970 рр. (док. 13).

Одним з найвідоміших історико-культурних заповідників України є Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець» - унікальний ансамбль оборонних споруд, що складається із замку та міських укріплень. Його часто називають містом-музеєм просто неба. У межах заповідника знаходиться 154 пам'ятки архітектури та містобудування, з яких 71 - національного значення.

У ЦДНТА зберігається архівна копія постанови від 23 березня 1928 року Ради Народних Комісарів УРСР про оголошення замку-фортеці в м. Кам'янці-Подільському державним історико-культурним заповідником (док. 14).

«КиївНДПІмістобудування» були проведені значні наукові й проєктні роботи з організації планувальної структури історико-культурного заповідника в м. Кам'янці-Подільському. Розроблені в 1968 р. секторами інституту пропозиції щодо архітектурно-планувального формування історико-архітектурного заповідника стали основою для складання методичних рекомендацій щодо створення проєктів планування і забудови історичних міст. Наприклад, попереднє ознайомлення з історичною забудовою запланованого заповідника; збір, вивчення літератури, іконографічних та інших матеріалів для експериментального проєктування; збір матеріалів про сучасний стан забудови у кордонах заповідника тощо (док. 15).

Крім того, в архіві можна віднайти: історичні плани міста Кам'янець-Подільський (док. 16), архітектурно-планувальне формування історико-архітектурного заповідника (док. 17), класифікацію ландшафту й інвентаризацію цінних видових зон (док. 18), межі охоронних зон заповідника та зони регулювання забудови (док. 19). Наявно також багато історичних фото заповідника, наприклад: Кам'янець-Подільська фортеця (док. 20), дзвіниця Миколаївської церкви історико-архітектурного заповідника (док. 21). Та схем щодо освітлення історично-архітектурного заповідника: схеми розміщення історико-архітектурних пам'яток, що обладнуються установками архітектурно-декоративного освітлення (док. 22), основні розрахункові та технічні характеристики освітлювальної установки фортеці (док. 23).

Нині Кам'янець-Подільський - одне з найвизначніших історичних міст України, збережена архітектурно-містобудівна спадщина якого є золотим фондом не тільки Поділля й України, але й всесвітнім культурним надбанням. Про це свідчать державні заходи, спрямовані на підготовку історичного ансамблю Кам'янця-Подільського для подання його на включення до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Крім того, в рамках рекомендацій «КиївНДПІмістобудування» було розроблено архітектурно-планувальне рішення системи зелених насаджень історико-архітектурного комплексу або окремих пам'яток (док. 24).

З 70-х рр. не забували й про важливість відновлення старовинних ландшафтних парків-пам'яток садово-паркового мистецтва. Вперше конкретні дії з даної теми почали пропонувати  у 1971 році (док. 25). Не менш важливою темою була комплексна оцінка парку-пам'ятника, яка  базується на результаті історико-архітектурної, містобудівної, ландшафтної оцінок. Результатом комплексної оцінки території парку, крім всебічної її характеристики, було: визначення класу культурно-історичної, естетичної та містобудівної цінності парку; встановлення можливості й доцільності або недоцільності його відновлення; визначення доцільності його застосування для рекреаційно-туристичних цілей, оздоровлення, науково-експериментальної роботи або іншого призначення. Інститут в рамках даних розробок, на прикладі Алупкинського парку (який зараз, має статус історико-архітектурного заповідника), проводив оцінку ландшафтних якостей території парку методом фотофіксації (док. 26). Матеріали комплексної оцінки ставали основою для складання директивних вказівок і проєкту відновлення парку. Пропозиції, щодо основних принципів відновлення комплексу насаджень парку-пам'ятника були розроблені у 1973 році (док. 27).

В 80-х рр. Валентина Григорівна разом з колегами з «ДІПРОМІСТО» розробляла проєкти,   які стосуються державного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви» у м. Полтаві: основні положення проєкту планування зони історико-культурного заповідника (док. 28), проєкт планування зони заповідника (док. 29), фрагмент архітектурно-планувального рішення (док. 30) та фрагмент архітектурно-планувального рішення «Макет Поля Полтавської битви» (док. 31). Також в даному фонді наявна рецензія Валентини Григорівни на паспорти пам'яток садово-паркового мистецтва, архітектури й містобудування, історії національного значення, які входять в склад національного історико-культурного заповідника «Качанівка» (док. 32).

Не менш значущими для української культурної спадщини є  Національний заповідник «Софія Київська» та Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, – які наразі включено до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Дані заповідники згадуються у комп'ютерній  верстці робочих матеріалів з рукописними правками Тамари Панченко для путівника «Київ туристичний» (док. 33).

Об'єкти природно-заповідного фонду і культурної спадщини українського народу  стали живими музеями, улюбленим місцем відпочинку не тільки жителів України, а й туристів. Кожна історична область України має свої специфічні особливості не тільки в ландшафті, природних умовах, але також і в пам'ятках архітектури та матеріальної культури.

Та ми маємо пам’ятати, що кожен українець повинен оберігати красу України!

 

Архівістка І категорії відділу
використання інформації документів
Котенко Катерина

 

Розділ 1. Природні та біосферні заповідники України

 

 

  1. Українські Карпати. За матеріалами схеми районного планування курортно-туристичної зони колишнього Станіславського економічного
    адміністративного району [З науково-технічного звіту «КиївНДПІмістобудування» на тему: «Розробка основ розміщення, планування,
    забудови та благоустрою курортів, зон відпочинку і туризму в СРСР». Розділ: «Особливості планування і забудови курортів в гірських умовах
    / на прикладі Карпат /». Частина друга «Особливості формування курортних районів, планування і забудова курортних комплексів»]. 1968 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 3-32. Оп. 1. Од. зб. 7. Арк. 25)

 

  1. Схема розміщення пам'яток природи [З наукового звіту «КиївНДПІмістобудування» на тему: «Основи розміщення, планування, забудови
    та благоустрою курортів, місць відпочинку і туризму в СРСР». Розділ: «Пропозиції з розміщення і черговості освоєння основних курортів,
    місць відпочинку, туризму, заповідників і національних парків в УРСР і МРСР»]. 1968 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 3-32. Оп. 1. Од. зб. 4. Арк. 144)

 

  1. Аналіз проєктної практики. Приморські курортні райони [З науково-технічного звіту «КиївНДПІмістобудування» на тему:
    «Пропозиції по класифікації систем курортів, місць відпочинку і туризму в різних природно-кліматичних умовах». Розділ: 
    «Розробка рекомендацій по формуванню курортних районів, зон тривалого і короткочасного відпочинку і туризму
     в різних природно-кліматичних зонах країни з урахуванням створення групових систем розселення»]. 1976 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 3-32. Оп. 1. Од. зб. 12. Арк. 54)

 

 

  1. Природоохоронна оцінка території. [Зі звіту «КиївНДПІмістобудування» на тему: «Методичні рекомендації по архітектурно-планувальної організації природних парків Української РСР»]. 1976 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 3-32. Оп. 1. Од. зб. 106. Арк. 36-37)

 

  1. Стаття Тамари Панченко «Розвиток екологічного туризму: нова перспектива» 1998 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-228. Оп. 1. Од. зб. 32. Арк.28-29)

 

  1. Стаття Валентини Маєвської «Л.І. Рубцов і моє входження в ландшафтну архітектуру». [1975 — 1980 рр.]
    (ЦДНТА України. Ф. Р-223. Оп. 1. Од. зб. 14. Арк. 4-9)

 

  1. Асканія-Нова. Ескіз до проєкту дендропарку. 1967 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-223. Оп. 2. Од. зб. 62. Арк. 1)

 

  1. Проєкт «Дендропарк Асканія-Нова». Фрагмент ділянки «У середнього озера», «Навіс у зупинки автокар». 1964 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-223. Оп. 1. Од. зб. 38. Арк. 1)

 

  1. Проєкт «Дендропарк Асканія-Нова». Фрагмент ділянки «Скіфське кочовище». 1967 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-223. Оп. 1. Од. зб. 38. Арк. 2)

 

  1. Екологічний туризм [З монографії Тамари Панченко «Туристичне середовище: архітектура, природа, інфраструктура»]. 2009 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-228. Оп. 1. Од. зб. 84. Арк. 68-69)

 

  1. Рівень заповідності на території областей [З монографії Тамари Панченко «Туристичне середовище: архітектура, природа, інфраструктура»]. 2009 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-228. Оп. 1. Од. зб. 84. Арк. 27)

 

 

Розділ 2. Історико-культурні заповідники України

 


  1. Звіт «КиївНДПІмістобудування» на тему: «Рекомендації щодо складання проєктів планування міст
    з історико-архітектурними заповідниками і комплексами пам'яток архітектури». 1968 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 3-32. Оп. 2. Од. зб. 245. Обкладинка)

 

  1. Програма виконання робіт «КиївНДПІмістобудування» з теми: «Рекомендації щодо складання проєктів планування міст
    з історико-архітектурними заповідниками і комплексами пам'яток архітектури». 1968 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 3-32. Оп. 2. Од. зб. 249. Обкладинка)

 

  1. Постанова Ради Народних Комісарів УРСР про оголошення замку-фортеці в м. Кам'янці-Подільському державним історико-культурним заповідником.
    [З науково-технічного звіту «КиївНДПІмістобудування» з теми: «Розробка рекомендацій щодо складання проєктів планування міст
    з історико-архітектурними заповідниками і комплексами пам'яток архітектури»]. 1928 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 3-32. Оп. 2. Од. зб. 250. Арк. 35)

 

  1. Рекомендації по складанню проєктів планування і забудови міст з історико-архітектурними заповідниками і комплексами пам'яток архітектури.
    [З науково-технічного звіту «КиївНДПІмістобудування» з теми: «Рекомендації щодо складання проєктів планування міст УРСР
    з історико-архітектурними заповідниками і комплексами пам'яток архітектури»]. 1970 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 3-32. Оп. 2. Од. зб. 258. Арк. 39-41)

 

  1. Історичні плани міста Кам'янець-Подільський. [З науково-технічного звіту «КиївНДПІмістобудування» з теми: «Рекомендації по складанню
    проєктів планування міст з історико-архітектурними заповідниками і комплексами пам'яток архітектури. Розділ: «Архітектурно-
    планувальне формування історико-архітектурного заповідника у м. Кам'янець-Подільський». Фотоілюстрації]. 1968 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 3-32. Оп. 2. Од. зб. 247. Арк. 5)

 

  1. Архітектурно-планувальне формування історико-архітектурного заповідника. [З науково-технічного звіту «КиївНДПІмістобудування»
    з теми: «Рекомендації по складанню проєктів планування міст з історико-архітектурними заповідниками і комплексами пам'яток
    архітектури. Розділ: «Архітектурно-планувальне формування історико-архітектурного заповідника у м. Кам'янець-
    Подільський». Фотоілюстрації]. 1968 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 3-32. Оп. 2. Од. зб. 247. Арк. 8)

 

  1. Класифікація ландшафту та інвентаризація цінних видових зон [З науково-технічного звіту «КиївНДПІмістобудування» з теми:
    «Рекомендації по складанню проєктів планування міст з історико-архітектурними заповідниками і комплексами пам'яток архітектури.
    Розділ: «Архітектурно-планувальне формування історико-архітектурного заповідника у м. Кам'янець-Подільський».
    Фотоілюстрації]. 1968 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 3-32. Оп. 2. Од. зб. 247. Арк. 12)

 

  1. Межі охоронних зон заповідника та зони регулювання забудови [З науково-технічного звіту «КиївНДПІмістобудування» з теми:
    «Рекомендації по складанню проєктів планування міст з історико-архітектурними заповідниками і комплексами пам'яток архітектури.
    Розділ: «Архітектурно-планувальне формування історико-архітектурного заповідника у м. Кам'янець-Подільський».
    Фотоілюстрації]. 1968 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 3-32. Оп. 2. Од. зб. 247. Арк. 13)

 

  1. Кам'янець-Подільська фортеця [З науково-технічного звіту«КиївНДПІмістобудування» з теми: «Рекомендації по складанню проєктів
    планування міст з історико-архітектурними заповідниками і комплексами пам'яток архітектури. Розділ: «Архітектурно-планувальне
    формування історико-архітектурного заповідника у м. Кам'янець-Подільський». Фотоілюстрації]. 1968 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 3-32. Оп. 2. Од. зб. 247. Арк. 23)

 

  1. Дзвіниця Миколаївської церкви історико-архітектурного заповідника м. Кам'янець-Подільський. [З науково-технічного
    звіту «КиївНДПІмістобудування» з теми: «Рекомендації по складанню проєктів планування міст з історико-архітектурними
    заповідниками і комплексами пам'яток архітектури. Розділ: «Архітектурно-планувальне формування
    історико-архітектурного заповідника у м. Кам'янець-Подільський». Фотоілюстрації]. 1968 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 3-32. Оп. 2. Од. зб. 247. Арк. 29)

 

  1. Схема розміщення історико-архітектурних пам'яток, що обладнуються установками архітектурно-декоративного освітлення [Зі звіту науково-дослідної роботи
    «КиївНДПІмістобудування» за темою: «Розробка рекомендацій щодо складання проєктів планування міст з історико-архітектурними заповідниками і комплексами
     пам'яток архітектури». Розділ: «Архітектурно-планувальне формування історико-архітектурного заповідника у м. Кам'янець-Подільському»]. 1969 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 3-32. Оп. 2. Од. зб. 257. Арк. 13)

 

  1. Основні розрахункові та технічні характеристики освітлювальної установки фортеці. [Зі звіту науково-дослідної роботи «КиївНДПІмістобудування»
    за темою: «Розробка рекомендацій щодо складання проєктів планування міст з історико-архітектурними заповідниками і комплексами  пам'яток
     архітектури». Розділ: «Архітектурно-планувальне формування історико-архітектурного заповідника у м. Кам'янець-Подільському»]. 1969 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 3-32. Оп. 2. Од. зб. 257. Арк. 12)

 

 

  1. Формування системи зелених насаджень історико-архітектурного комплексу або окремих пам'яток [З науково-технічного звіту
    «КиївНДПІмістобудування» з теми: «Рекомендації щодо складання проєктів планування міст УРСР з історико-архітектурними заповідниками
    і комплексами пам'яток архітектури»]. 1969 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 3-32. Оп. 2. Од. зб. 256. Арк.117-120)

 

 

  1. Науково-технічний звіт «КиївНДПІмістобудування» з теми: «Методичні вказівки по проєктуванню
    відновлення старовинних ландшафтних парків-пам'яток садово-паркового мистецтва і архітектурно-
    планувальної організації меморіальних парків і скверів в містах УРСР»]. 1972 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 3-32. Оп. 1. Од. зб. 102. Арк. 9)

 

26. Оцінка ландшафтних якостей території парку методом фотофіксації (на прикладі Алупкінського парку). [З науково-технічного звіту
«КиївНДПІмістобудування» на тему: «Методичні вказівки по проєктуванню відновлення старовинних ландшафтних парків-пам'яток
садово-паркового мистецтва і архітектурно-планувальної організації меморіальних парків і скверів в містах УРСР». Розділ: «Методичні
вказівки по проєктуванню відновлення старовинних ландшафтних парків-пам'яток садово-паркового мистецтва»]. 1973 р.
(ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 3-32. Оп. 1. Од. зб. 104а. Арк. 43)

 

  1. Основні принципи відновлення комплексу насаджень парку-пам'ятника. [З науково-технічного звіту «КиївНДПІмістобудування» на тему: «Методичні вказівки
    по проєктуванню відновлення старовинних ландшафтних парків-пам'яток садово-паркового мистецтва і архітектурно-планувальної організації меморіальних
    парків і скверів в містах УРСР»]. 1973 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 3-32. Оп. 1. Од. зб. 103. Арк. 19-20)

 

 

  1. Основні положення проєкту планування зони історико-культурного заповідника «Поле Полтавської
    битви» у м. Полтава. 1983 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-223. Оп. 1. Од. зб. 18. Арк. 3)

 

29. Проєкт планування зони заповідника «Поле Полтавської битви». Історико-архітектурне
обґрунтування. 1983 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-223. Оп. 1. Од. зб. 18. Арк. 10)

 

  1. Фрагмент архітектурно-планувального рішення історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви» у м. Полтава. 1983 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-223. Оп. 1. Од. зб. 18. Арк. 13)

 

  1. Фрагмент архітектурно-планувального рішення “Макет Поля Полтавської битви” у м. Полтава. 1983 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-223. Оп. 1. Од. зб. 18. Арк. 15)

 

  1. Рецензія на паспорти пам'яток садово-паркового мистецтва, архітектури і містобудування, історії
    національного значення, які входять в склад національного історико-культурного заповідника
    «Качанівка», а саме: парковий місток в урочищі «Пуста криниця», паркова споруда
    «Романтичні руїни». (ЦДНТА України. Ф. Р-223. Оп. 2. Од. зб. 56. Арк. 1)

 

  1. Проєкт «Визначні місця» для путівника «Київ туристичний». [1980-1990 р.] (ЦДНТА України. Ф. Р-228. Оп. 2. Од. зб. 65. Арк.1-4)

 

Центральний державний науково-технічний архів України
Copyright © 2021