Сьогодні метрополітен – найбільш надійний, швидкий та зручний вид міського транспорту. У 1960 р. у Києві було пущене перше в Україні метро. Вже 60 років київська підземка надійно, швидко та безпечно перевозить понад мільйон пасажирів щодня, з’єднує найвіддаленіші частини міста. Київське метро окрім функціонального значення має й культурне – деякі з його станцій є пам’ятками архітектури.

Пролити світло на деякі сторінки історії будівництва метрополітену можуть документи Центрального державного науково-технічного архіву України (ЦДНТА України). В архіві зберігається документація з проєктування мостів-метро через р. Дніпро, Русанівську  протоку, станцій «Політехнічний інститут», «Університет», «Палац спорту», «Золоті ворота» тощо.

Детальніше:

Документація проєктування Київського метрополітену зберігаються у трьох фондах:

Р-59 «Київська філія Державного інституту по вишукуванню і проєктуванню автомобільних доріг «Союздорпроект» «Головтранспроект» Міністерства транспортного будівництва СРСР, м. Київ»;

Р-100 «Науково-дослідний і проєктний інститут містобудування «Київ НДІПмістобудування» Держбуду СРСР, м. Київ»;

Р-143 «Київська філія Державного проєктно-вишукувального інституту «Метродіпротранс» – «Київметропроект» Міністерства транспортного будівництва СРСР, м. Київ».

Документи згруповано у комплекс 1-63 «Метрополітен у м. Києві», усього 3484 одиниць зберігання за 1938–1981, 1990, 2004 рр.

Ювілей Київського метрополітену став прекрасним приводом для підготовки виставки, яка має на меті ознайомити з архівними документами з даної тематики. Також у 2018 р. у газеті «Культура і життя» № 49 від 7 грудня 2018 р. було опубліковано статтю «Сторінки історії будівництва першого в Україні метрополітену (за документами ЦДНТА України)». Зі статтею можна ознайомитися на Facebook.

Виставкова експозиція включає три розділи.

 

Розділ 1. Документи проєктування станцій метро Київського метрополітену (док. 114)

Після закінчення Другої світової війни розпочалася масштабна реконструкція Києва, було заплановано й спорудження метрополітену. Будівництво тривало 11 років, 6 листопада 1960 р. було запущено першу лінію метро, що простягалася на 5 станцій: «Вокзальна», «Університет», «Хрещатик», «Арсенальна», «Дніпро».

У 1963 році було відкрито ще дві станції – «Політехнічний інститут» і «Завод Більшовик» (тепер – «Шулявська»).

У ЦДНТА України зберігаються документи проєктування станції метро «Університет» та «Політехнічний інститут» за 1957-1963 рр.: пояснювальні записки, кресленики генпланів, загальних видів, планів, розрізів, опалубні кресленики тощо (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 1-63. Оп. 2.)

Станцію «Університет» було відкрито у 1960 р. у складі першої черги будівництва Святошиносько-Броварської лінії. Розташування в районі Національного університету імені Т. Г. Шевченка обумовило її назву та  архітектурне оформлення. У пояснювальній записці до проєкту 1959 р. станція називається «Університетська», проте після обговорень комісії вона отримала більш лаконічну назву «Університет». Основним елементом композиції центрального залу є пілони, вздовж осей яких у нішах встановлені бюсти видатних вчених та письменників. Кольорове рішення відповідає традиційному забарвленню головного корпусу Національного університету ім. Т. Г. Шевченка – пілони облицьовані полірованим Закарпатським мармуром червоних тонів (док. 1). Підлога залу, фриз на пілонах, вентиляційні решітки виконані за мотивами українського орнаменту, додають оформленню станції яскравого національного колориту.

5 листопада 1963 р. було відкрито шосту станцію Київського метрополітену «Політехнічний інститут» (док. 9-10). Як свідчать архівні документи, за задумом авторів проєкту, станція в архітектурному рішенні повинна показувати досягнення науки та техніки. Архітектура вирішується ритмічним рядом розширених догори пілонів, облицьованих світлим уральським мармуром. Підлога виконана з червоного полірованого граніту Лезниківського родовища (Житомирська область).

У 1971 р. розпочали будівництво другої лінії Київського метрополітену – Куренівсько-Червоноармійської (тепер – Оболонсько-Теремківська лінія).

У 1981 р. було розпочато будівництво третьої лінії підземки. 31 грудня 1989 р. відкрита перша ділянка Сирецько-Печерської лінії протяжністю 2,1 км, що складалася з трьох станцій – «Золоті ворота», «Палац спорту», «Мечникова».

У ЦДНТА України зберігається проєктна документація цих станцій за 1980–1988 рр.: кресленики планів, розрізів,  внутрішніх конструкцій, топографо-геодезичні плани, пояснювальні записки, опалубні та укладальні кресленики, специфікації тощо.

Першою станцією зеленої гілки метро вважається «Золоті ворота», вона проєктувалася колонного типу з метою забезпечення максимальної зручності пасажирів на пересадочній станції. Дуже цікавою є документація проєкту «Конструкція та спорудження проміжного вестибюля станції «Золоті ворота» методом опускного колодязя» (док. 11-13). Через складні геологічні умови проміжний вестибюль будувався на поверхні, після чого уся величезна конструкція опускалась на запроєктовану глибину. Оскільки спуск проходив у водонасичених землях, було пробурено близько 200 свердловин, через які проводилось заморожування ґрунтів. Проміжний вестибюль являв собою монолітну башту висотою близько 20 м без дна, по нижньому краю якої йшла сталева конструкція, що розрізала землю, мов ножем, й під власною вагою врізалася в ґрунт по мірі вилучення землі під ним. Вилучену землю висипали на купол, вага збільшувалась й, відповідно, збільшувалась швидкість опускання. На глибині 27 м було побудовано кільцевий фундамент, на який став проміжний вестибюль. Процес опускання вестибюля зайняв майже 5 місяців – з листопада 1987 р. до квітня 1988 р. Київські метробудівники стали першопрохідцями – такого досвіду опускання під землю подібних конструкцій у світі ще не було. Подібним способом будувались станції «Університет», «Арсенальна» – найглибша у світі, її глибина сягає аж 105,5 м.

Документи проєктів «Станція «Палац спорту» Сирецько-Печерської лінії охоплюють 1981–1988 рр. (док. 14). Станція «Палац спорту», відкрита 31 грудня 1989 р., стала 30-ю в Києві. За проєктом вона мала три підземні зали – середній та два зали з посадочними платформами, вони сполучалися рядом проходів-порталів, які чергуються з колонами. Ця незвична конструкція сприяла створенню інноваційного вирішення зведення у центральному залі – трапецієвидного з заоваленими кутами. З цієї станції почалося широке використання алюмінію в обробці станцій Київського метро. Колони облицьовані зеленим, тоді дуже незвичайним, кубинським мармуром. Цікава тематично-архітектурна будова перону та збільшена висота залу дозволили авторам створити враження динамічності.

Відповідно до технічного проєкту 1981 р. Сирецько-Печерської лінії, від станції «Золоті ворота» до «Осокорки» планувалось побудувати вісім станцій, п’ять з них мали глибоке закладення – «Золоті ворота», «Палац спорту», «Мечникова», «Печерська», «Дружби народів». Станції глибокого закладення були запроєктовані з урахуванням максимального використання збірного залізобетону, що при будівництві дозволило отримати значну економію металу.

 

 Розділ 2. Міст Метро через р. Дніпро (док. 1521)

 Після Другої світової війни дуже гостро стала проблема зв’язати два берега Дніпра. 5 листопада 1965 р. було відкрито перший у Києві міст Метро через р. Дніпро, який разом з Русанівським мостом сполучають правобережну частину Києва з Лівобережним масивом, Русанівкою, Воскресенкою, Лісовим масивом, Гідропарком. Архівні документи проєктування мосту Метро охоплюють 1938–1968 рр., це матеріали інженерно-геологічних вишукувань, матеріали узгодження знесення споруд лівобережної дамби р. Дніпро, висновки Держбуду УРСР, пояснювальні записки, схеми мосту, генплани, статичні розрахунки, кресленики загальних видів, планів, розрізів тощо.

Міст Метро проходив через головне річище Дніпра довжиною 700 м з лівобережною естакадою метропоїзду довжиною 150 м. Це перший у світі приклад застосування арочно-консольної системи мосту, був призначений для поєднання руху двох видів транспорту. Усі основні елементи прогонової будови вироблені зі збірного залізобетону. Опори мали глибоке закладення – 25-35 м нижче дна ріки й основані на щільних корінних дрібнозернистих пісках. У ЦДНТА України зберігається кресленик, на якому нанесено позначки дна ріки, починаючи з 1850 р. (док. 20).

Основою для опор є залізобетонні оболонки та круглі опускні залізобетонні колодязі. Прогонові будови складаються з семи двоконсольних арок, що з’єднані у ланцюг за допомогою поздовжньо-рухливих ключових шарнірів. Кожна з опор мосту має міцний пілон, що забезпечує геометричну незмінність та жорсткість кожної з арок, що називаються «пташками». У поперечному перетині мосту розташовані 2 арки незамкненого коробчастого перетину, над кожною з арок розташовані автопроїзди завширшки 7 м. Між та над автопроїздами проходить естакада проїзду метро.

Наявність станції метрополітену «Дніпро» та набережної, необхідність забезпечення судноплавних габаритів зумовили схему розташування на мості шляхів метро та автомобільного руху. Біля берегів міст проєктувався двоярусним – верхній ярус призначався для метро, нижчий – для автомобілів та пішоходів, на середині за рахунок різних поздовжніх ухилів яруси сходяться.

 

Розділ 3. Метроміст через Русанівську протоку (док 2228)

Метроміст через Русанівську протоку був відкритий 5 листопада як продовження Мосту Метро та одночасно з відкриттям третьої черги Святошинсько-Броварської лінії Київського метрополітену. Призначався для поїздів метрополітену, автомобільного транспорту та пішохідного руху. Місце розташування  мосту обумовлене загальним напрямом траси метрополітену та наявністю старих підходів та опор зруйнованого в роки Другої світової війни Русанівського мосту.

У ЦДНТА України зберігається проєктна документація мосту через Русанівську протоку за 1958–1966 рр., це матеріали інженерно-геологічних вишукувань, пояснювальні записки, схеми мосту, генплани, розрахунки, кресленики загальних видів, планів, розрізів тощо.

Загальна довжина мосту становить 349,2 м. Ширина проїзної частини під два шляхи метрополітену дорівнює 7 м з двома тротуарами по 0,65 м, проміжок між осями шляхів метрополітену складає 4,10 м. Між проїзною частиною метрополітену та автомобільною проїзною частиною передбачена розподільна стіна, розташована на тротуарі, де розміщені опори світильників. Прогонові будови розрізні, балкові та залізобетонні. Річищні прогонові будови – трьохбалочні, берегові – складаються з 19 балок. Загальна кількість опор мосту – 9, у тому числі 2 берегових. Враховуючи геологічні умови, опори мосту прийняті на фундаментах глибокого закладення.

Береги Русанівського протоку у місці мостового переходу мають низькі відмітки, що затоплюються при високих весняних водах. У зв’язку з цим передбачено ремонт та реконструкцію старих регуляційних споруд.

 

Провідна спеціалістка відділу використання
інформації документів ЦДНТА України
Ганна ГОЛУБКІНА

 

Розділ 1. Розділ 1. Документи проєктування станцій метро Київського метрополітену

 

  1. Станція «Університетська» Київського метрополітену. Поздовжній розріз по колійному тунелю. 1958 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 1-63. Оп. 2. Од. зб. 419. Арк. 1)

 

  1. Ескіз архітектурного оздоблення станції «Університетська» [З «Архітектурне оздоблення. Пояснювальна записка»]. 1959 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 1-63. Оп. 2. Од. зб. 415. Арк. 2)

 

  1. Архітектурно-будівельна частина. Будівля наземного вестибюля [станції «Університетська]. Пояснювальна записка. 1959 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 1-63. Оп. 2. Од. зб. 416. Обкладинка)

 

  1. Станція «Університет» Київського метрополітену. Фасад зі сторони саду. 1959 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 1-63. Оп. 2. Од. зб. 434. Арк. 1)

 

  1. Ескіз наземного вестибюля станції «Університетська» [З «Розрахунок збірного залізобетонного купола
    наземного вестибюля станції «Університетська» Київського метрополітену»]. 1960 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 1-63. Оп. 2. Од. зб. 417. Арк. 5)

 

  1. Малюнок збірного купола. [З «Розрахунок збірного залізобетонного купола наземного
    вестибюля станції «Університетська» Київського метрополітену»]. 1960 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 1-63. Оп. 2. Од. зб. 417. Арк. 20)

 

  1. Опис збірного покриття та порядок його зведення. [З «Розрахунок збірного залізобетонного купола
    наземного вестибюля станції «Університетська» Київського метрополітену»]. 1960 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 1-63. Оп. 2. Од. зб. 417. Арк. 6)

 

  1. Вінок вітража головного входу станції «Університет». 1960 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 1-63. Оп. 2. Од. зб. 537. Арк. 1)

 

  1. Станція Київського метрополітену «Політехнічний інститут». Пояснювальна записка. 1961 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 1-63. Оп. 2. Од. зб. 607. Арк. 3-4)

 

  1. Київський метрополітен. Станція «Політехнічний інститут». Наземний вестибюль. Фрагмент головного входу та вітраж. 1962 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-100. К. 1-63. Оп. 2. Од. зб. 611. Арк. 1)

 

  1. Станція «Золоті ворота». Проміжний вестибюль. Конструкція форшахти для заморожувальних свердловин. 1981 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-143. К. 1-63. Оп. 4. Од. зб. 760. Арк. 1)

 

  1. Станція «Золоті ворота». Проміжний вестибюль. Опалубний кресленик опускного стакана. 1982 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-143. К. 1-63. Оп. 4. Од. зб. 774. Арк. 1)

 

  1. Станція «Золоті ворота». Проміжний вестибюль. Армування купола та розпірного кільця опускного стакана. 1982 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-143. К. 1-63. Оп. 4. Од. зб. 775. Арк. 1)

 

  1. Сирецько-Печерська лінія метрополітену у м. Києві. Станція «Палац спорту».
    Укладальний кресленик елементів платформи. Фрагмент.1988 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-143. К. 1-63. Оп. 6. Од. зб. 879. Арк. 1)

 

 

Розділ 2. Міст Метро через р. Дніпро

 

  1. Топографічний план. Долина розливу р. Дніпро у місці мостового переходу. Варіант переходу центральний. 1938 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-143. К. 1-63. Оп. 1. Од. зб. 31. Арк. 4)

 

  1. Планово-висотна розв’язка виходу мосту Метро на лівому березі р. Дніпро. 1961 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-143. К. 1-63. Оп. 1. Од. зб. 12. Арк. 1)

 

  1. Міст через р. Дніпро. Поперечні розрізи прогонної будови. 1961 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-143. К. 1-63. Оп. 1. Од. зб. 14. Арк. 1)

 

  1. Закритий павільйон на платформі станції «Дніпро» Київського метрополітену.
    Фасад з боку р. Дніпро. Варіанти № 1 та № 2. 1961 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-143. К. 1-63. Оп. 1. Од. зб. 25. Арк. 2)

 

  1. Закритий павільйон на платформі станції «Дніпро» Київського метрополітену. Варіанти № 1 та № 2
    закритого павільйону з металевими та залізобетонними рамами. 1961 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-143. К. 1-63. Оп. 1. Од. зб. 25. Арк. 5)

 

  1. Міст через р. Дніпро. Поздовжні профілі річища з 1850 по 1961 рр.
    (Викопіювання із матеріалів з розливу річища). 1963 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-143. К. 1-63. Оп. 1. Од. зб. 31. Арк. 1)

 

  1. Північний мостовий перехід через р. Дніпро у м. Києві. Схема мосту. Варіант № 1. 1968 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-143. К. 1-63. Оп. 1. Од. зб. 21. Арк. 1)

 

 

Розділ 3. Метроміст через Русанівську протоку

 

  1. Міст через Русанівську протоку. Загальний вид мосту, фасад, поздовжній розріз, план. 1961 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-59. К. 1-63. Оп. 1. Од. зб. 342. Арк. 1)

 

  1. Метрополітен у м. Київ. Святошинсько-Броварська лінія (Ділянка станція «Дніпро» - станція «Соцмісто».
    Міст через Русанівську протоку. Загальний вид прогонової будови. 1961 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-59. К. 1-63. Оп. 1. Од. зб. 356. Арк. 1)

 

  1. План Русанівської протоки в районі мосту, що будується для Київського метро. 1961-1962 рр.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-59. К. 1-63. Оп. 1. Од. зб. 344. Арк. 1)

 

  1. Метрополітен у м. Київ. Святошинсько-Броварська лінія ділянки станція «Дніпро» - станція «Соцмісто».
    Міст через Русанівську протоку. Конструкція проїзної частини автопроїзду та полотна метро. 1963 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-59. К. 1-63. Оп. 1. Од. зб. 382. Арк. 3)

 

  1. Акт приймання в експлуатацію міського мосту через Русанівську протоку для Київського метрополітену. 1964 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-59. К. 1-63. Оп. 1. Од. зб. 341. Арк. 3-4)

 

  1. Розрахунок висоти насипу та кріплення укосу Броварського шосе на ділянці
    від Мосту Метро до мосту через Русанівську протоку. 1966 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-59. К. 1-63. Оп. 1. Од. зб. 390. Арк. 1-2)

 

  1. Поздовжній розріз прогонової будови мосту через Русанівську протоку. 1966 р.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-59. К. 1-63. Оп. 1. Од. зб. 413. Арк. 1)

Центральний державний науково-технічний архів України
Copyright © 2020