«У рекордно короткі строки, всього за 6–7 років, включаючи проєктування, буде здійснено грандіозне будівництво на «нижньому» Дніпрі»написав про майбутню Каховську гідроелектростанцію (нині – Каховська ГЕС імені П. С. Непорожнього) віце-президент АН УРСР П. С. Погребняк у статті «До перемоги над засухою».

Складно не погодитись з цими словами, адже будівництво Каховської ГЕС дозволило забезпечити електроенергією сільське господарство та промисловість Херсонської, Миколаївської, Запорізької і Дніпропетровської областей. Створені в результаті будівництва станції Каховське водосховище, Південно-Український (нині – Каховський) та Північно-Кримський зрошувальні канали сприяли розвитку тваринництва та підвищенню урожайності сільськогосподарських культур у південних посушливих районах України.

Не можна не згадати і про те, що завдяки Каховській ГЕС на мапі України з’явилося місто Нова Каховка (Херсонська обл.), а на Каховському водосховищі виник великий вантажопасажирський порт Нікополь (Дніпропетровська обл.).

У нинішньому році виповнилося 70 років від дня затвердження Постанови РМ СРСР № 4000 «Про будівництво Каховської гідроелектростанції на річці Дніпро, Південно-Українського каналу, Північно-Кримського каналу та про зрошення земель південних районів України та північних районів Криму».

Цей документ дав старт реалізації грандіозного проєкту шостої й останньої ступені Дніпровського каскаду гідроелектростанцій – Каховської ГЕС, вписавши нову главу до історії української гідроенергетики.

Не менш важливою є інша дата – 65 років тому, 18 жовтня 1955 року було введено в дію перший з 6 гідроагрегатів станції.

Одразу дві знаменні дати стали приводом для підготовки виставки, джерельною базою якої стали документи Центрального державного науково-технічного архіву України (ЦДНТА України). В архівному фонді Р-3 «Відкрите акціонерне товариство «Укргідропроект» (без відомчої підлеглості), м. Харків» відклався значний документальний масив, який в деталях висвітлює проєктування та будівництво споруд Каховської ГЕС, створення Каховського водосховища та забудову селища будівельників станції, з якого постало місто Нова Каховка.

Виставкова експозиція включає три розділи.

 

Розділ 1. «Проєктування та будівництво Каховської ГЕС. Створення системи протиповітряної оборони станції (док. 1–14)

 «Створення нової енергетичної бази та розвинутої системи зрошення сприятимуть росту виробничих сил : отримають подальший розвиток існуючі підприємства, виникнуть нові, значно зросте урожайність, та як результат – товарність сільського господарства. Зростатиме й  чисельність населення» – прогнозували розробники проєкту Каховської ГЕС.      

Постанова РМ СРСР № 4000 встановлювала стислі строки видачі проєктного завдання на будівництво – до 1 січня 1952 року. При цьому будівельні роботи мали розпочатися уже в 1951 році і повністю завершитися у 1956 році (док. 1).

Генеральним проєктувальником шостої ступені Дніпровського каскаду ГЕС призначено Українське відділення Всесоюзного державного проєктного інституту «Гідроенергопроект» (Укргідеп) (нині – ПрАТ «Укргідропроект» (без відомчої підлеглості), м. Харків»).

Численні документи проєктного завдання Каховської ГЕС зберігають автографи видатних українських гідроенергетиків – співробітників Укргідепу : директора Д. А. Кузнєцова, головного інженера інституту С. Д. Смирнова, головного інженера проєкту Каховської ГЕС Ф. В. Лухтанова.

Свої підписи на проектній документації залишили також фахівці Всесоюзного інституту з проєктування гідроелектростанцій та гідротехнічних споруд «Гідроенергопроект» (нині – АТ «Проєктно-вишукувальний та науково-дослідний інститут «Гідропроект» імені С. Я. Жука, м. Москва, РФ) – директор А. М. Вознесенського та головний інженер інституту П. І. Василенко (док. 2).

У проєктному завданні було підраховано, що загальна вартість усіх робіт по спорудженню Каховської ГЕС складе 2526 млн крб., з яких 1552 млн крб. відводилося на проведення будівельно-монтажних робіт. Під час реалізації проєкту ГЕС ці суми неодноразово переглядалися і коригувалися.

Для вибору оптимального варіанту компоновки інженерних споруд ГЕС в лабораторії Всесоюзного науково-дослідного інституту гідротехніки імені Б. Є. Веденєєва (ВНДІГ імені Б. Є. Веденєєва) (нині – АТ «Всесоюзний науково-дослідний інститут гідротехніки імені Б. Є. Веденєєва», м. Санкт-Петербург, РФ) збудовано 2 діючі моделі майбутньої станції. У першому варіанті компоновки гребля ГЕС мала 22 отвори по 16 м кожен та 5 гідроагрегатів, у другому – гребля налічувала 28 отвори по 12 м кожен та 6 гідроагрегатів (док. 4–5).

Перед авторами проєкту ставилась задача створити цілісний архітектурний комплекс, який би об’єднав інженерні споруди ГЕС, житловий район і допоміжні будівлі єдиною архітектурною ідеєю. Будівля станції мала стати основним ядром композиції гідровузла (док. 6–10).

Будівництво передбачалося здійснювати швидкісним методом із залученням нових будівельних механізмів, які дозволяли інтенсифікувати земляні й бетонні роботи. Підкреслювалося, що такий метод будівництва дозволить увести Каховську ГЕС в дію на півтори роки раніше строку встановленого РМ СРСР.

Значна увага приділялася безпеці шостої ступені Дніпровського каскаду ГЕС. Розсекречені документи, які тривалий час перебували під грифом «Таємно», а подекуди і «Цілком таємно», дають уявлення про створення системи місцевої протиповітряної оброни (МППО) Каховської ГЕС.

Сутність заходів МППО полягала у захисті гідровузла від дії засобів ураження з повітря, зменшенні матеріальних збитків від бомбардувань та забезпеченні безперебійної роботи станції.

У першу чергу передбачалося захистити земляну греблю, турбіни й будівлю ГЕС з підстанцією, оскільки їх пошкодження могло спричинити часткове або повне припинення роботи об’єкта. Так, залізобетонні стіни і перекриття будівлі ГЕС мали витримати одноразове пряме попадання фугасної авіабомби вагою до 1000 кг.

Для координації роботи станції під час повітряних атак та ліквідації наслідків нападів запроєктовано командний пункт (док. 12–13). Цей об’єкт оснащувався оперативним зв’язком та запасними входами до приміщень ключових служб станції : головного пульту управління, вузлу оперативного зв’язку, машинної зали, турбінного приміщення тощо.

Зведення споруд Каховської ГЕС було доручено Дніпробуду, силами якого збудовано всі гідротехнічні споруди на р. Дніпро, починаючи з ДніпроГЕСу. Керував будівництвом станції видатний український енергетик П. С. Непорожній, який на початку 1950-х років обіймав посаду головного інженера Дніпробуду. Враховуючи визначний внесок Непорожнього у розбудову вітчизняної енергетичної системи, у 2000 році його ім’я було присвоєно Каховській ГЕС.

Було підраховано, що на будівництві Каховського гідровузла у різні роки працювало близько 12 тис. осіб, 1100 вантажівок, 30 екскаваторів, 75 гусеничних і портальних кранів, 100 бульдозерів, 14 паровозів і 7 земснарядів.

 

Розділ 2. «Селище будівельників Каховської ГЕС майбутнє місто Нова Каховка» (док. 15–21)

 В архівних документах майбутнє місто згадується під назвою експлуатаційного та будівельного селища Каховського гідровузла (док. 14). Свою теперішню назву та статус міста Нова Каховка отримала відповідно до наказу Президіуму ВР УРСР від 28.02.1952 року.

Для розміщення населеного пункту розглядалося чотири варіанти майданчиків : в районі с. Ключове, Козацьке і Мала Каховка Херсонської обл., а також верхнього б’єфу ГЕС.

Найбільш придатним визнано майданчик на лівому березі у с. Ключове, завдяки його розташуванню поблизу основних споруд гідровузла, рельєфу й геологічним умовам, які не потребували проведення значних планувальних робіт і підходили для капітального будівництва.

Проєктом передбачалося розташувати всі житлові квартали в одному місці з метою об’єднання експлуатаційного селища із селищем для будівельників. Це дозволило уникнути зведення тимчасових будівель на тимчасових будівельних ділянках.

Будувати планувалося з укрупнених елементів з повною механізацією усіх процесів аби звести роботи на місці до монтажних операцій поточно-швидкісним методом.

Селище мало складатися з 33 кварталів, на 50% забудованих збірними дерев’яними будинками (1–2 поверхи) і на 50% цегляними будинками серії 218 (2–3 поверхи) (док. 17–18). Цегляними запроєктовані й численні будівлі соціального, культурного та побутового призначення (док. 19).

Проєкт забудови майбутньої Нової Каховки розроблявся фахівцями Харківського відділення проєктного інституту «Міськбудпроект» (нині – ДП Український державний проєктний інститут «Укрміськбудпроект», м. Харків) під керівництвом головного архітектора проєкту А. Д. Маторіна.

У ЦДНТА України під номером Р-1 зберігається фонд даної організації, до складу якого входить комплекс 1-5 «Житлове селище Каховської ГЕС Нова Каховка».

 

Розділ 3. «Створення Каховського водосховища, його транспорне значення» (док. 22–31)

 «Під час облаштування Каховського водосховища землі в межах заплави р. Дніпро та низки його притоків, а також прилеглі до них ділянки берегів з населеними пунктами, промисловими спорудами та корисними копалинами будуть затоплені і частково підтоплені. Це призведе до негативних змін у господарсько-економічному житті найближчих до водосховища районів» – зазначається у проєктній документації.

У копії секретного висновку на проєктне завдання будівництва Каховської ГЕС від 3 січня 1952 року № 760, підготовленого для заступника голови РМ СРСР М. Г. Первухіна фігурує інформація про 218,7 тис. га земель та 17490 дворів, які потрапляли до зони затоплення і підтоплення Каховським водосховищем. З цього числа виключалися 8,4 тис. га земель та 8270 дворів, які планували захистити від затоплення за допомогою спеціальних кам’яних насипів-банкетів та дамб.

Перенесенню підлягали 75 населених пунктів з 9210 дворами і домоволодіннями, 26 промислових підприємств, 50,5 км залізних і 64,6 км автомобільних доріг, а також 193 км ліній зв’язку й електропередач.

Найбільшим населеним пунктом, який планувалося забезпечити від затоплення й підтоплення було місто Нікополь Дніпропетровської обл. разом з родовищами марганцевих руд в його околицях.

Мешканцям територій, що підлягали затопленню й підтопленню, держава надавала матеріальну допомогу для облаштування на новому місці. Укргідепом розроблялися нормативи й розцінки вартості перенесення нерухомого майна або компенсації його вартості (док. 23).        

Заповнення водосховища проходило протягом 19551958 років. В його районі планувалося побудувати нові й реконструювати існуючі порти і пристані. За допомогою штучного водосховища переслідувалась мета поліпшити умови судноплавства на ділянці нижче м. Каховка Херсонської обл. і значно збільшити протяжність водних шляхів за рахунок створення мережі зрошувальних каналів (наприклад, з Південно-Українського каналу можна здійснити вихід в Азовське море, а через нього, по Волзько-Донському каналу – в райони Волзько-Камського басейну) (док. 27). Основним транспортом в районі Каховського водосховища мали стати 600–1000-тонні озерні баржі (док. 28).

Нині Каховське водосховище відіграє значну роль в економічному житті Херсонської, Миколаївської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Із нього беруть свій початок зрошувальні канали : Дніпро–Кривий Ріг, Каховський та Північно-Кримський. Тут розташовані річкові порти у містах Нікополь, Енергодар та Кам’янка-Дніпровська Запорізької обл.

 

Науковий співробітник відділу використання
інформації документів ЦДНТА України
Дмитро Ожиганов

 

 

Розділ 1. «Проєктування та будівництво Каховської ГЕС. Створення системи протиповітряної оборони станції

 

  1. Календарний план будівництва Каховської ГЕС. 1951 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 2. Од. зб. 1480. Арк. 2)

 

  1. Зведена записка 1 тому технічного проєкту Каховської ГЕС. 1952 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 8. Од. зб. 9175. Обкладинка, титульний аркуш)

 

  1. План споруд вузла та селища Каховської ГЕС. 1951 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 2. Од. зб. 1495. Арк. 6)

 

  1. Діюча модель Каховської ГЕС в лабораторії ВНДІГ імені Б. Є. Веденєєва. Загальний вид зі сторони верхнього та нижнього б’єфів 
    при першій компоновці споруди (гребля з 22 отворами по 16 м кожен та 5 гідроагрегатами). 1952 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 1. Од. зб. 221. Арк. 2)

 

  1. Діюча модель Каховської ГЕС в лабораторії ВНДІГ імені Б. Є. Веденєєва. Загальний вид зі сторони верхнього та нижнього б’єфів
    при другій компоновці споруди (гребля з 28 отворами по 12 м кожен та 6 гідроагрегатами). 1952 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 1. Од. зб. 221. Арк. 25)

 

  1. Будівля Каховської ГЕС. Загальний вид. Фото макету. 1952 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 1. Од. зб. 227. Арк. 1)

 

  1. Будівля Каховської ГЕС. Фасад з нижнього б’єфу. Загальний вид.
    Фото архітектурного малюнку. [Перша половина 1950-х років].
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 1. Од. зб. 227. Арк. 9)

 

  1. Будівля Каховської ГЕС. Фасад з верхнього б’єфу. Загальний вид.
    Фото архітектурного малюнку. [Перша половина 1950-х років].
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 1. Од. зб. 227. Арк. 10)

 

  1. Міст через шлюз та будівля нижньої голови шлюзу Каховської ГЕС. Фасад з нижнього б’єфу.
    Загальний вид. Фото архітектурного малюнку. [Перша половина 1950-х років].
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 1. Од. зб. 227. Арк. 13)

 

  1. Будівля верхньої голови Каховської ГЕС. Фасад. Загальний вид.
    Фото архітектурного малюнку. [Перша половина 1950-х років].
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 1. Од. зб. 227. Арк. 14)

 

  1. Будівля Каховської ГЕС, міст через шлюз та будівля нижньої голови шлюзу. Панорама. 1958 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 2. Од. зб. 1749. Арк. 1а)

 

  1. Пояснювальна записка до робочого проєкту командного пункту на Каховській гідроелектростанції. 1957 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 8. Од. зб. 9244. Арк. 1, 3)

 

  1. Командний пункт та сховище на 48 осіб. 1953 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 8. Од. зб. 9244. Арк. 10)

 

 

Розділ 2. «Нова Каховка – місто будівельників Каховської ГЕС»

 

  1. Експлуатаційне та будівельне селище. Том 10 проєктного завдання Каховської ГЕС. Машинопис, текст. 1951 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 2. Од. зб. 1621. Обкладинка, титульний аркуш)

 

  1. План експлуатаційного та будівельного селища Каховської ГЕС. 1951 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 2. Од. зб. 1621. Арк. 84)

 

  1. Вид лівого берега на ділянці земляної дамби та цементаційної завіси. На передньому плані
    зафіксовано початковий етап будівництва Нової Каховки. Панорама. Фото. 1952 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 1. Од. зб. 33. Арк. 4)

 

  1. Житловий цегляний будинок серії 218. Головний фасад. Фото архітектурного малюнку. 1951 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 2. Од. зб. 1621. Арк. 76)

 

  1. Житловий цегляний будинок серії 218. Головний фасад. Фото архітектурного малюнку. 1951 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 2. Од. зб. 1621. Арк. 78)

 

  1. Їдальня на 200 осіб. Головний фасад. Фото архітектурного малюнку. 1951 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 2. Од. зб. 1621. Арк. 79)

 

  1. Вид на квартал експлуатаційного та будівельного селища Каховського гідровузла,
    забудований одноповерховими дерев’яними будинками. Фото. 1955 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 2. Од. зб. 2558. Арк. 84)

 

 

Розділ 3.  «Створення Каховського водосховища, його транспортне значення»

 

  1. Затоплення й підтоплення. Том 11. Частина 2. Загальна схема захисних заходів (записки та кресленики). 1951 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 2. Од. зб. 1622. Обкладинка, титульний аркуш)

 

  1. План Каховського водосховища в масштабі 1:200000. 1951 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 2. Од. зб. 1493. Арк. 3)

 

  1. Нормативи й розцінки для обрахунку вартості перенесення будівель, споруд та насаджень, а також відшкодування
    невикористаних витрат праці та засобів на землях, що потрапляють до зони водосховища Каховської ГЕС.
    Том 4. Збірник одиничних розцінок на перенесення житлових будинків.
    Книга 3 Дніпропетровська область. Частина 1. Каталог одиничних оцінок. 1952 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 1. Од. зб. 582. Арк. 1)

 

  1. Житлові будинки у полосі відчуження Каховського водосховища, що підлягають знесенню. 1955 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 2. Од. зб. 2558. Арк. 6 зв.)

 

  1. Кам’яні насипи-банкети на ділянці примикання до піщаного острову в районі Нікополя. Фото. 1955 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 2. Од. зб. 2558. Арк. 22)

 

  1. Намивання «тіла» захисної дамби баржою з камінням на першочерговій ділянці в районі Нікополя. Фото. 1955 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 2. Од. зб. 2558. Арк. 23)

 

  1. Схема транспортної сітки й районів водного тяжіння до водосховища та каналів Каховського гідровузла. 1951 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 8. Од. зб. 9154. Арк. 14)

 

  1. Відкрита металева суховантажна баржа вантажопідйомністю 1000 т для морського й річного плавання. 1951 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 8. Од. зб. 9154. Арк. 69)

 

  1. Порт Нікополь. Вантажний район. Генеральний план. Варіант 1. 1951 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 8. Од. зб. 9154. Арк. 111)

 

  1. Порт Нікополь. Пасажирський район. Генеральний план. Варіант 1. 1951 рік.
    (ЦДНТА України. Ф. Р-3. К. 1-4. Оп. 8. Од. зб. 9154. Арк. 112)

 

 

Центральний державний науково-технічний архів України
Copyright © 2020