У 2002 р. Міжнародна організація праці виступила з ініціативою щорічно відзначати Всесвітній день охорони праці. Україна підтримала цю акцію і, відповідно до Указу Президента від 18.08.2006 № 685/2006, визначила 28 квітня як День охорони праці в Україні.
Виставку «Охорона праці на тлі науково-технічного прогресу» (за документами з фондів ЦДНТА України) підготовлено у рамках Тижня охорони праці у ЦДНТА України. Темою цього заходу у 2017 р. є «Оптимізація збору та використання даних з охорони праці». Збір та використання достовірних даних дуже важливі для вдосконалення профілактики безпеки. Уніфікація та систематизація даних про професійні захворювання та нещасні випадки на виробництві мають важливе значення для запобігання ушкодженню здоров’я.
Мета виставки – ознайомити відвідувачів з різними аспектами питань охорони праці, висвітленими у звітах про науково-дослідні роботи з фондів ЦДНТА України, на підприємствах чорної металургії, об’єктах скляної та соляної промисловості, у конструкторській документації.
Структура виставки:
- Охорона праці у чорній металургії.
- Безпека при спланованих підривах у гірничорудній справі.
- Виробничий травматизм та аварії.
- Техніка безпеки у соляній та скляній промисловості.
- Засоби та заходи безпеки при роботі з технікою.
На виставці представлено документацію з 14 фондів:
Р-7 Донецький державний інститут по проектуванню шахт «Дондіпрошахт» Міністерства вугільної промисловості СРСР, м. Донецьк;
Р-12 Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут "ПівденНДІдіпрогаз" Міністерства газової промисловості СРСР, м. Донецьк;
Р-13 Український ордена Трудового Червоного Прапора науково-дослідний інститут металів "УкрНДІМет" Міністерства чорної металургії СРСР, м. Харків;
Р-25 Проектно-конструкторський інститут тепловозобудування Міністерства важкого і транспортного машинобудування СРСР, м. Луганськ;
Р-45 Донецький державний проектно-конструкторський та експериментальний інститут комплексної механізації шахт "Дондіпровуглемаш" Міністерства вугільної промисловості СРСР, м. Донецьк;
Р-88 Київський інститут автоматики ім. XXV з'їзду КПРС Міністерства приладобудування, засобів автоматизації і систем управління СРСР, м. Київ;
Р-97 Державне конструкторське бюро коксохімічного машинобудування Діпрококсу Міністерства чорної металургії СРСР, м. Слов'янськ;
Р-102 Всесоюзний науково-дослідний інститут безпеки праці в гірничорудній промисловості чорної металургії (ВНДІБПГ) Міністерства чорної металургії СРСР, м. Кривий Ріг;
Р-112 Державний науково-дослідний інститут санітарної техніки і обладнання будівель та споруд Міністерства машинобудування, ВПК і конверсії України, м. Київ;
Р-115 Державний Макіївський науково-дослідний інститут з безпеки робіт у гірничій промисловості Держкомітету України з вугільної промисловості, м. Макіївка;
Р-135 Науково-дослідний гірничорудний інститут "НДГРІ" Раднаргоспу Дніпропетровського економічного адміністративного району, м. Кривий Ріг;
Р-146 Всесоюзний науково-дослідний інститут соляної промисловості (ВНДІсіль), Міністерства харчової промисловості СРСР м. Артемівськ Донецької області;
Р-153 Харківський завод тракторних самохідних шасі, ХЗТСШ Міністерства тракторного і сільськогосподарського машинобудування СРСР, м. Харків;
Р-175 Харківське авіаційне виробниче об’єднання (ХАВО) у складі Харківського авіаційного та Конотопського механічного заводів Міністерства авіаційної промисловості СРСР, м. Харків.
Авторами документів, окрім фондоутворювачів, є Інститут гірничої справи ім. М. М. Федорова Академії наук УРСР (Криворізький філіал), м. Кривий Ріг, та Науково-дослідний інститут з вентиляції, пиловловлювання та очищення повітря на підприємствах металургійної промисловості “НДІметалургвентиляція” Міністерства чорної металургії СРСР, м. Кривий Ріг.
Охорона праці – система збереження життя і здоров’я робітників у процесі трудової діяльності, складовими частинами системи є, зокрема, гігієна праці, виробнича санітарія, дотримання правил експлуатації агрегатів, промислова безпека тощо.
Перший розділ виставки надає інформацію про розвиток питання охорони праці у чорній металургії. Одними з перших документів стосовно теми охорони праці у фондах ЦДНТА України є наукові звіти з вивчення проблеми мінерального пилу у чорній металургії та його шкідливої дії на здоров’я працівників. В архівних документах 1939 р. зазначається, що тогочасна наука мала вкрай неповні відомості щодо процесів пилоутворення на підприємствах. Визнавалося, що найшкідливіших компонентом пилу є двоокис кремнію (SiO2), проте механізм його дії, те, як саме він сприяє виникненню такого професійного захворювання як силікоз, різновиду пневмоконіозу, залишалося неясним.
У повоєнний час було видано Постанову Ради міністрів СРСР “Про заходи з попередження захворюваності силікозом серед працівників гірничорудної промисловості, зайнятих на підземних роботах” (13.08.1946 р.), згідно з нею головними заходами профілактики пилоутворення мало стати буріння шпурів з водою та пиловловлювальними реагентами, інтенсифікація вентиляції, застосування респіраторів. У цей час було встановлено, що двоокис кремнію у шахтному пилу має хіміко-токсичну дію, але радикального вирішення питання усунення шкідливої дії знайдено не було, здебільшого через фактичну несумісність вимог санітарної техніки і гігієни з умовами ведення робіт, пов’язаних з виділенням пилу.
Проте було запроваджено профілактичний засіб боротьби з пневмоконіозами. Експериментальним шляхом встановили, що деякі речовини, зокрема гідрат окису алюмінію, помітно ослаблюють агресивну дію двоокису кремнію. Пропонувалося на підприємствах чорної металургії облаштовувати спеціальні інгаляторії з розпилення алюмінієвого пилу для працівників з метою вивчення ефективності даного методу. Подальший розвиток науки довів його низьку дію.
Санітарними нормами проектування промислових підприємств від 1954 р. встановлена гранично допустима концентрація двоокису кремнію у мінеральному пилу – 10 %, проте на більшості підприємств галузі ця норма не витримувалася. Зокрема, на шахтах і агломераційних фабриках Криворізького басейну на початку 60-х рр. концентрація перевищувалася у 1,5–2 рази. Не дивлячись на вживані заходи динаміка захворюваності пневмоконіозами залишалася стабільно високою.
Проблема перевищення рівню шуму та вібрацій, котра теж тягла за собою виникнення профзахворювань (втрата слуху, вібраційна хвороба), вирішувалася удосконаленням техніки, впровадженням глушників, звукоізоляції та індивідуальних засобів захисту від шуму (в 1957 р. запропоновано масове застосування антифонів).
До другого розділу увійшли архівні документи з вивчення особливо небезпечних робіт у промисловості, а саме підривної справи на шахтах та кар’єрах. Підвищення рівня безпеки при підривних роботах у гірничовидобувній промисловості у 50-х рр. стало можливим через впровадження нового електричного способу підривання замість вогневого. Цей захід та використання удосконалених, більш безпечних, вибухових речовин дозволили знизити у Криворізькому басейні кількість важких нещасних випадків на 25 %, смертельних – на 80 %.
Подальше безперервне зростання обсягів та інтенсивності розробки корисних копалин безпосередньо пов’язане з розширенням масштабів ведення вибухових робіт, в архівних звітах 1984–1986 рр. зазначається, що більш ніж 80 % нещасних випадків при проведенні підривних робіт сталися через організаційні причини.
Третій розділ присвячено нещасним випадках на виробництві та архівним звітам з вивчення тенденцій травматизму. Прикладом грубого порушення правил безпеки став нещасний випадок на Алмазнянському металургійному заводі 9 травня 1937 р., акт про який зберігається у ЦДНТА України у складі звіту про науково-дослідну роботу.
Архівні документи свідчать про намагання узагальнити досвід нещасних випадків на виробництві х метою надання відповідних рекомендацій. У 1947 р. інститут НДГРІ проаналізував травматизм на усіх діючих на той час 13 рудниках Криворізького басейну, у 1956 р. - на підприємствах тресту "Нікополь-Марганець", відзначалася тенденція до збільшення травматизму, що було пов'язано насамперед зі збільшенням обсягів виробництва та працівників підприємств.
У 1983 р. інститут МакНДІ виконав аналіз вибухів газу і вугільного пилу на шахтах Мінвуглепрому СРСР, зібрані докладні відомості щодо кожного випадку займання метану, наслідків аварії. Ці документи перебували на зберіганні під грифом "секретно", розсекречені у 2009 р.
Загальні відомості про специфіку охорони праці у солевидобувній промисловості, матеріали про заходи покращення умов праці на скляному заводі становлять четвертий розділ виставки.
До п’ятого розділу виставки увійшла, переважно, конструкторська документація 1950-1975-х рр., яка містить вказівки з експлуатації, інструкції з техніки безпеки при роботі з технікою (тракторами, тепловозами, коксовиштовхувачами, самохідними шасі та іншими приладами). Інструкції й специфікації зафіксовані у паспортах та у пояснювальних записках до агрегатів. У документах знайшли відображення й заходи поліпшення умов праці – повітроочисні установки, калорифери, агрегат штучного клімату, засоби першої допомоги (аптечка) та протипожежної безпеки.
Порушення правил безпеки при роботі з агрегатами призводить до нещасних випадків на виробництві. Архівні документи можуть допомогти узагальнити досвід нещасних випадків, удосконалити профілактику безпеки, і, як слідство, зменшити рівень травматизму.