19 листопада 2019 р. виповнилося 105 років з дня народження Георгія Йосиповича Тер-Арутюнянца (1914–2004) – Заслуженого будівельника України, висококваліфікованого інженера-будівельника, конструктора.

У Центральному державному науково-технічному архіві України (ЦДНТА України) зберігається фонд особового походження Георгія Тер-Арутюнянца Р-229, що налічує 14 одиниць зберігання за 1941–2001 рр. Документи надійшли на державне зберігання у 2005 р., систематизовані за 3 розділами. До першого розділу «Рукописи» включено документи, написані фондоутворювачем власноруч: переліки найбільш значних авторських робіт, спогади про родину, варіанти автобіографії тощо; другий розділ «Біографічні документи» складається з анкети, диплома про закінчення вишу, посвідчень про нагородження та присудження почесного звання «Заслужений будівельник України» та інше; до третього розділу «Зображувальні документи» увійшли індивідуальні та групові фотографії фондоутворювача, а також дружні шаржі та портрети від колег, вітальні адреси.

Георгій Тер-Арутюнянц народився 19 листопада 1914 р. у м. Києві в родині лікарів (док. 2). У 1933 р. закінчив Житомирський автодорожній технікум за спеціальністю технік-будівельник (док. 2) та почав працювати у конторі «Мосдонбудпроєкт», створену для проєктування залізничної магістралі Москва – Донбас. Молодий спеціаліст під керівництвом досвідченого інженера Леоніда Волохова досліджував існуючі мости, складав висновки щодо їх міцності та за його розрахунками проєктувалися нові для другого шляху магістралі. Проєкти великих мостів через річки Сосна, Айдар, Красива Меча розроблялися за участю відомих містобудівників – Олександра Голова, Євгена Патона. Саме тепер у Георгія Тер-Арутюнянца зародилася любов до інженерної праці, необхідності співставлення критеріїв інженерної творчості – навантаження, внутрішніх зусиль, несучої здатності та деформативності конструкцій, він вирішив продовжити інженерну освіту.

У 1940 р. Георгій Тер-Арутюнянц з відзнакою закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (док. 4) та одразу був призваний до лав армії, розпочав військову службу рядовим навчальної роти 9-го хімбатальйону Одеського військового округу. З початку війни батальйон постійно змінював дислокацію, а у 1942 р. технічна бригада резерву головнокомандуючого була передана Південному фронту ППО для захисту від авіації мостових переходів – спочатку через р. Волгу у Саратові, потім через р. Дніпро у Києві. У грудні 1944 р. Георгій Тер-Арутюнянц закінчив вищу офіцерську школу.

У 1945 р. Георгій Тер-Арутюнянц почав працювати в  Державному інституті проєктування міст «Діпромісто» Держкомітету у справах будівництва УРСР, м. Київ (тепер Державне підприємство «Український державний науково-дослідний інститут проєктування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю. М. Білоконя), з яким пов’язані подальші творчі роки його життя до 1993 року. Працював спочатку інженером-конструктором в проєктній майстерні, а протягом 1950–1959 рр. – головним конструктором. У 1959 р. був назначений головним інженером інституту, основною тематикою якого було планування  та забудова міст. На посаді головного інженера працював 16 років, у цей період під керівництвом Георгія Тер-Арутюнянца були розроблені схеми районного планування 25 областей Української РСР, генеральна схема розташування курортів та місць відпочинку, генеральні плани розвитку більшості обласних центрів та багатьох міст України; впроваджені удосконалені технології проєктування: електронні рахунки транспортних, інженерних розрахунків, інноваційні методи копіювання креслеників, розширилася структура інституту та тематика проєктування цивільних споруд. У цей час були споруджені будівлі театрів у Івано-Франківську, Ужгороді, Сумах, Житомирі, Херсоні, Рівному, стадіон з плавальним басейном у Дніпропетровську (тепер м. Дніпро), льодовий  стадіон в Києві, нове місто енергетиків Кузнецовськ (тепер м. Вараш) у Рівненській області, санаторні комплекси в Євпаторії, Миргороді, Трускавці, «Гінтіаді» у Гаграх (тепер м. Ґаґра, Абхазія, Грузія) та інші.

Після виходу на пенсію у 1975 р. Георгій Тер-Арутюнянц продовжив роботу конструктора в проєктній майстерні, розробляючи розрахунки та кресленики фундаментів, каркасів, перекриттів, стропильних систем.

 

У перелік найбільш значущих авторських робіт інженера-конструктора Георгія Тер-Арутюнянца за 1945–1959 рр., складений ним самим (док. 1, 3, 11), увійшли такі проєкти:

житлові будинки по вул. Червоноармійській №№ 8 та 23 (тепер вул. Велика Васильківська) у м. Київ;

лікувальний корпус санаторію у м. Слов’янськ;

обласний драматичний театр у м. Вінниця (тепер Вінницький обласний академічний український музично-драматичний театр імені М. К. Садовського), 1945 р.;

санаторний комплекс у Конча-Заспі: головний корпус, адміністративний корпус, житлове селище, 1948 р.;

комплекс виробничих цехів та адміністративна будівля склотарного заводу на Куренівці у м. Київ, 1946 р.;

залізничний міст через р. Сирець у м. Київ, 1946 р.;

житлові будинки у м. Артемівськ (тепер м. Бахмут) по вул. Новій, 1946 р.;

житлові будинки по просп. Перемоги та громадські будівлі у м. Горлівка, 1948–1951 рр.;

житлові будинки для інституту Діпромісто у м. Київ по вул. Чкалова, 8 (тепер вул. Олеся Гончара) та вул. Кропивницького 18;

житловий масив для Південного машинобудівного заводу у м. Дніпропетровськ (тепер м. Дніпро), 1950–1959 рр.;

середня школа по вул. Прорізній у м. Київ, 1957 р.;

житловий будинок на розі вул. Прорізної та Михайлівського провулку у м. Київ, 1957 р.;

Тернопільський український музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка (тепер Тернопільський академічний обласний український драматичний театр імені Т. Г. Шевченка), 1957 р.;

Тернопільський медичний інститут (тепер Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського);

школа у м. Тернопіль по вул. Київській;

житлові будинки у м. Дніпропетровськ (тепер м. Дніпро) по вул. Парковій, Робочій, житловий масив по Сурсько-Литовському шосе;

санаторій «Україна» у м. Гагри, 1956 р.;

типові проєкти шкіл на 880 та 1080 місць, 1955–1959 рр.;

санаторій «Юний ленінець» у м. Євпаторія, 1959 р.;

будівля готелю «Москва» (тепер готель «Україна») у м. Луганськ;

 

За свою багаторічну плідну творчу діяльність Георгій Тер-Арутюнянц неодноразово нагороджувався грамотами та медалями ВДНГ СРСР. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 11 серпня 1966 р. – орденом  Трудового Червоного Прапора, указом Президії Верховної Ради УРСР від 20 березня 1981 р. йому присвоєно почесне звання Заслужений будівельник УРСР (док. 5, 6, 8, 9).

Помер Георгій Йосипович Тер-Арутюнянц у 2004 р., залишивши після себе величезний спадок, закарбований у побудованих ним спорудах.

 

Провідна спеціалістка відділу використання                                             

інформації документів ЦДНТА України

Ганна Голубкіна

  1. Стислий перелік проєктів будівель та споруд, головним конструктором
    яких був Георгій Тер-Арутюнянц. 21 грудня 1992 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-229. Оп. 1. Од. зб. 1. Арк. 1)

 

  1. Автобіографія Георгія Тер-Арутюнянца. 01 січня 1993 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-229. Оп. 1. Од. зб. 2. Арк. 34)

 

  1. Перелік найбільш значних авторських робіт Георгія Тер-Арутюнянца. [2001 р.]

(ЦДНТА України. Ф. Р-229. Оп. 1. Од. зб. 4. Арк. 1)

 

  1. Диплом про закінчення Георгієм Тер-Арутюнянцем Київського інженерно-будівельного інституту. 5 травня 1941 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-229. Оп. 1. Од. зб. 6. Арк. 1)

 

  1. Посвідчення про нагородження орденом Трудового Червоного Прапора. 11 серпня 1966 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-229. Оп. 1. Од. зб. 7. Арк. 1)

 

  1. Наказ Президії Верховної Ради Української РСР про присвоєння Георгію Тер-Арутюнянцу
    звання Заслужений будівельник Української РСР. 1981 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-229. Оп. 1. Од. зб. 8. Арк. 1)

 

  1. Посвідчення про присвоєння Георгію Тер-Арутюнянцу звання Заслужений будівельник Української РСР. 1981 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-229. Оп. 1. Од. зб. 8. Арк. 2)

 

  1. Витяг з постанови про нагородження Георгія Тер-Арутюнянца срібною медаллю за участь у Виставці досягнень народного господарства СРСР. 1981 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-229. Оп. 1. Од. зб. 9. Арк. 12)

 

  1. Перелік урядових нагород Георгія Тер-Арутюнянца. [2001 р.]

(ЦДНТА України. Ф. Р-229. Оп. 1. Од. зб. 10. Арк. 1)

 

  1. Стаття у бібліографічно-енциклопедичному збірнику «Держбуд України»
    про Георгія Тер-Арутюнянца з його примітками. [2001 р.]

(ЦДНТА України. Ф. Р-229. Оп. 1. Од. зб. 11. Арк. 1)

 

  1. Біографічна анкета Георгія Тер-Арутюнянца. 10 січня 2001 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-229. Оп. 1. Од. зб. 12. Арк. 13)

 

  1. Фотографія Георгія Тер-Арутюнянца. Б.д.

(ЦДНТА України. Ф. Р-229. Оп. 1. Од. зб. 13. Арк. 1)

 

  1. Фотографія Георгія Тер-Арутюнянца з однополчанами. Жовтень 1943 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-229. Оп. 1. Од. зб. 13. Арк. 2)

 

  1. Портрет Георгія Тер-Арутюнянца в образі козака. Б. д.

(ЦДНТА України. Ф. Р-229. Оп. 1. Од. зб. 14. Арк. 1)

 

  1. Шарж на Георгія Тер-Арутюнянца від колег з нагоди 60-річного ювілея. 1974 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-229. Оп. 1. Од. зб. 14. Арк. 2)

 

  1. Шарж на Георгія Тер-Арутюнянца від колег з нагоди 60-річного ювілея. 1974 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-229. Оп. 1. Од. зб. 14. Арк. 3)

Центральний державний науково-технічний архів України
Copyright © 2017