Газова промисловість – галузь господарського комплексу, що здійснює розвідку, видобування, зберігання, транспортування та переробку природного газу. Газ широко застосовується у металургії, машинобудуванні, хімічній промисловості, будівельній індустрії, у комунально-побутовому господарстві.

75 років на ниві газової промисловості працює Публічне акціонерне товариство «Інжинірингово-виробниче підприємство «ВНІПІтрансгаз», яке утвердилось  як один з найуспішніших та потужніших інститутів з проєктування газопроводів, підприємств нафтогазового комплексу.

Згідно з наказом Держкомітету оборони СРСР від 29.09.1944 р. № 278 у м. Київ було створено «Укрдіпрогазпалпром» – українське відділення московського Державного інституту по проєктуванню підприємств промислового рідкого палива та газу «Діпрогазпалпром». Протягом років неодноразово змінювалася назва інституту: Український державний проеєктний інститут з проєктування газопроводів і підприємств газової промисловості «Укрдіпрогаз» Міністерства газової промисловості СРСР (1951–1971 рр.); Всесоюзний науково-дослідний і проєктний інститут з транспорту природного газу «ВНДПІтрансгаз» Міністерства газової промисловості СРСР (1971–1991 рр.); Всеукраїнський науково-дослідний і проєктний інститут з транспорту природного газу «ВНДПІтрансгаз» Державного газового концерну «Газпром» (1991–1995 рр.); ВАТ «Інжинірингово-виробниче підприємство «ВНІПІтрансгаз» без відомчої підлеглості (1995–2010 рр.); з 2010 р. –  ПАТ «Інжинірингово-виробниче підприємство «ВНІПІтрансгаз» без відомчої підлеглості. Щоб уникнути плутанини в найменуванні організації, у виставковій експозиції буде використовуватися сучасна назва установи –ВНІПІтрансгаз.

Незалежно від назви, підпорядкованості Інституту, завжди незмінною залишалася висока якість виконуваних його співробітниками робіт: прогнозування розвитку трубопровідного транспорту природного газу на основі новітніх технологій вітчизняної і закордонної науки та техніки; теоретичні дослідження і експериментальні роботи з розробки нових технологічних процесів та техніко-економічних вимог транспортування природного газу магістральними газопроводами; дослідні роботи в обсягах, потрібних для виконання проєктно-кошторисної документації до будівництва магістральних газопроводів, відводів від них; розробка  проєктів газифікації населених пунктів; облаштування газових, газоконденсатних та нафтових родовищ; проєкти створення підземних сховищ газу тощо.

У Центральному державному науково-технічному архіві України (ЦДНТА України) зберігається фонд Р-84 «Відкрите акціонерне товариство «Інжинірингово-виробниче підприємство «ВНІПІтрансгаз» без відомчої підлеглості, м. Київ», в якому зосереджено величезний масив документів – 22 комплекси, більше 38 тисяч одиниць зберігання за 1934–1997 рр. Це документи магістральних газопроводів Дашава–Київ–Брянськ–Москва, Єлець–Кременчук–Кривий Ріг; Краснодарський край–Ростов–на-Дону–Луганськ–Серпухов; Орджонікідзе–Тбілісі; «Союз» (Оренбург–Західний кордон СРСР); «Прогрес» (Ямбург–Західний кордон СРСР); Середня Азія–Центр; Серпухов–Ленінград; СРСР–НРБ (Народна Республіка Болгарія); Ставрополь–Москва; Торжок–Долина; Тула–Шостка–Київ; Уренгой–Помари–Ужгород; Шебелинського газового промислу (Шебелинка–Харків–Курськ–Орел–Брянськ, Шебелинка–Дніпропетровськ); Ямбург–Тула; Генеральна схема газифікації Української СРСР на 1961–1980 рр.; проєкти газонаповнювальних та компресорних станцій, підземних сховищ газу – дослідно-промислового підземного сховища зрідженого газу на Яр-Бишкадацькому родовищі кам’яної солі поблизу м. Стерлітамак (Республіка Башкортостан, РФ); Калузького водоносного газосховища у м. Калуга (РФ); заводу зрідження природного газу в м. Москва (РФ), заводів пічної газової сажі у смт Дашава Львівської обл., м. Ставрополь (РФ), м. Ухта (Республіка Комі, РФ); дослідно-промислових установок.

Виставкова експозиція розділена на 8 розділів, у яких представлено документи 7 великих магістральних газопроводів та проєкту «Генеральна схема газифікації УРСР на 1961–1980 рр.». 

Розділ 1. Проєкт магістрального газопроводу ДашаваКиївБрянськМосква (див. док. 1–5)

У 1983 р. до ЦДНТА України надійшла проєктна документація магістральних газопроводів Дашава–Київ та Дашава–Київ–Брянськ–Москва (ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-97). Дашавське родовище, розташоване у Львівській області, почало розроблятися у 1924 р., коли було відкрито потужний газовий горизонт з тиском газу вище 60 атмосфер. З того часу кількість свердловин поступово збільшувалася, вже до 1938 р. зросла до 28, з річним видобуванням 198 млн м³ газу.  Газове родовище Дашава було одним із найпотужніших у СРСР.

У період 1950–1970-х рр. були споруджені та введені в дію крупні магістральні газопроводи Дашава–Київ–Брянськ–Москва, Дашава–Мінськ–Вільнюс–Рига, завдяки чому були розпочаті поставки газу до Росії, Молдови, Білорусі, Литви та Латвії.

 Газопровід Дашава–Київ призначався для транспортування природного газу Прикарпатських газових родовищ газопромислів Дашава та Опари до м. Києва, Вінниці та до ряду інших об`єктів, які примикають до траси газопроводу. Проєкт газопроводу розроблявся московським інститутом ВНІПІтрансгаз та його київським відділом протягом 1940–1954 рр. Газопровід Дашава–Київ був збудований у 1946–1948 рр. На той час він вважався найбільшим та найпотужнішим у Європі, з пропускною здатністю 2 млрд м3 газу на рік, протяжністю 508 км та діаметром 500 мм. Газопровід нараховував близько 230 переходів через природні та штучні перепони.

Проєкт Дашава–Київ–Брянськ–Москва (введений в експлуатацію у 1951 р.) – продовження газопроводу Дашава–Київ до м. Москва. Було вперше застосовано метод розрахунків механічної міцності труб магістральних газопроводів, що дозволило застосувати тонкостінні труби, що значно знизило металовкладення. За удосконалення методів розрахунків сталевих трубопроводів група співробітників ВНІПІтрансгаз була відзначена Державною премією СРСР.

Часом найінтенсивнішого розвитку газової промисловості в Україні був період 1951–1975 рр., коли у західному регіоні країни розроблялися 7 родовищ. Слід зазначити, що у 1955 р. Прикарпаття було основним газовидобувним регіоном не лише України, але й усього колишнього СРСР. Із загальносоюзного обсягу видобутку газу (5,9 млрд м3 на рік) на Стрийське газопромислове управління припадало 2,8 млрд м3 на рік, тобто 48% усього видобутку.

Розділ 2. Проєкт магістрального газопроводу Середня Азія–Центр (див. док. 6–7)

Проєкт магістрального газопроводу Середня Азія–Центр (ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-254) поступив на державне зберігання до архіву у 1989 р., документи охоплюють період з 1963 до 1983 рр. На території Середньої Азії та Західного Казахстану зосереджено величезний потенціал ресурсів природного газу. У 1962–1964 рр. інститут ВНІПІтрансгаз розробив техніко-економічне обґрунтування використання ресурсів природного газу Середнього Казахстану для газопостачання районів Центру Європейської частини СРСР. У даній роботі обґрунтовується доцільність створення в Узбекистані, Туркменістані, Казахстані до 1980 р. однієї з основних баз газової промисловості, спорудження потужної системи магістральних газопроводів, продуктивністю до 110 млрд м3 газу на рік. Для створення умов прискореного розвитку газової промисловості Середньої Азії у 1964 р. Радою Міністрів СРСР було прийнято рішення про будівництво магістрального газопроводу Середня Азія–Центр. Газопровід укладався підземно, паралельно рельєфу місцевості на глибині 0,9–1 м (в залежності від категорії ґрунту), а на ділянках рухливих пісків – на глибину 1,5–2 м.

У 1964–1965 рр. ВНІПІтрансгаз розробив проєктне завдання на будівництво магістрального газопроводу Середня Азія–Центр потужністю 10,5 млрд м3 газу на рік, що став першою чергою будівництва системи магістральних газопроводів з Середньої Азії та Західного Казахстану до району Центру Європейської частини СРСР. Газопровід побудовано з труб діаметром 1000 мм з 19 компресорними станціями.

У 1967–1968 рр. ВНІПІтрансгаз виконав проєктне завдання на будівництво ІІ черги газопроводу потужністю 14,5 млрд м3 газу на рік з розширенням усіх компресорних станцій та діаметру труб до 1200 мм, що значно збільшило економічні показники.

У 1970–1971 рр. запроєктовано ІІІ чергу газопроводу з труб діаметром 1200 мм та 17 компресорними станціями продуктивністю 14,4 млрд м3 газу на рік.

Початковою точкою газопроводу ІV черги стали головні споруди та родовища Шатлика (Туркменістан), кінцевим пунктом прийнято місце підключення газопроводу Середня Азія–Центр до системи газопроводу Північний Кавказ–Центр в районі м. Острогозька Воронезької обл. (РФ). Потужність ІV черги газопроводу Середня Азія–Центр обчислювалась у 35 млрд м3 газу на рік на ділянці Шатлик–Хіва (Хорезмська обл., Узбекистан) та 29,5 млрд м3 газу на рік на ділянці Хіва–Острогозьк.

Розділ 3. Проєкт магістрального газопроводу СРСР–НРБ  (див. док. 8–11)

Цікавим є проєкт магістрального газопроводу СРСР–НРБ (ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-97), який реалізовувався відповідно до угоди між урядами СРСР та Народної Республіки Болгарії від 22 травня 1969 р. та призначався для транспорту природного газу із СРСР на територію НРБ від румунсько-болгарського кордону до м. Софії та до інших споживачів. Транспортування газу було заплановано окремими газопроводами: на території СРСР, Соціалістичної Республіки Румунії, Народної Республіки Болгарії та переходом через р. Дунай. Проєктом передбачено комплекс споруд: магістральний газопровід протяжністю 444,8 км, компресорна станція, газопровід-відведення до м. Софія (Республіка Болгарія), газорозподільні станції, ремонтно-експлуатаційні пункти та лінійні виробничо-диспетчерські станції, споруди захисту газопроводу від корозії, засоби телемеханіки, будинки ремонтників. Початковою точкою газопроводу СРСР–НРБ прийнято м. Острогозьк (Воронезька обл., РФ). ВНІПІтрансгаз  розробив «Генеральний напрямок траси СРСР–НРБ (на території Болгарії)», в якому було розглянуто питання генерального напрямку траси та вироблено технологічну схему транспорту газу. Перехід через річку Дунай запроєктовано підземним, газопровід укладено на відмітці мінус 18,3 м на лівому березі. Усі споруди газопроводу мали великий ступінь надійності в експлуатації, оскільки вплив течій та хвиль р. Дунай доволі значний. 

Розділ 4. Проєкт магістрального газопроводу «Союз» (Оренбург–Західний держкордон СРСР) (див. док. 12–15)

Унікальний експортний газопровід «Союз» (Оренбург–Західний держкордон СРСР) (ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-288) було запроєктовано у 1975–1979 рр. на високому технічному рівні. Призначався для подачі додаткової кількості газу країнам-членам Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ): Народна Республіка Болгарія, Угорська Народна Республіка, Німецька Демократична Республіка, Польська Народна Республіка, Соціалістична Республіка Румунія, Чехословацька Соціалістична Республіка та виконання зобов'язань СРСР з експортних постачань газу в інші країни.

Сировинною базою газопроводу стало Оренбурзьке газоконденсатне родовище та родовища північних районів Тюменської області. Газопровід загальною протяжністю 2677 км був запроєктований 1-нитковим із труб діаметром 1420 мм та розділеним на 5 ділянок за числом країн-членів РЕВ, які брали участь у його будівництві. На газопроводі було споруджено 22 компресорні станції, оснащені газоперекачувальними агрегатами потужністю 10 тис. квт.

Розділ 5. Проєкт магістрального газопроводу ЄлецьКременчукКривий Ріг (див. док. 16–17)

В експозиції представлені документи з проєкту газопроводу Єлець –Кременчук–Кривий Ріг (ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-468). Інститут розробляв проєкт протягом 1981–1984 рр. Це один із найбільших об`єктів, запроєктованих ВНІПІтрансгаз із впровадженням нових технічних рішень та науково-дослідних розробок прикладного характеру, виконаних та застосованих у вітчизняній практиці. Єлець–Кременчук–Кривий Ріг планувався як частина транзитного газопроводу з Сибіру на Балкани, поставляв газ від Ямбурзького родовища (Тюменська обл., РФ) у центральний район України й у газопровід Шебелинка–Кривий Ріг–Ізмаїл.

Розділ 6. Проєкт магістрального газопроводу Уренгой–Помари–Ужгород (див. док. 18–20)

У 1983 р. було побудовано магістральний газопровід Уренгой–Помари–Ужгород (ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-379) для постачання природного газу з родовищ Західного Сибіру (РФ) до країн Центральної та Західної Європи. Пропускна здатність газопроводу – 32,5 млрд м3 газу на рік, діаметр трубопроводу – 1420 мм. Загальна довжина – 4451 км. У ЦДНТА України зберігаються документи проєктування ділянки Південь–Захід І та ІІІ черг. Траса ділянки Південь–Захід ІІІ черги проходить по території Івано-Франківської, Львівської, Закарпатської областей та складається з двох ниток газопроводу протяжністю 306 та 314 км, лупінгу, протяжністю 176 км, 2-х компресорних станцій, пункту вимірювання витрат газу, 2-х пунктів редукування газу.

Розділ 7. Проєкт магістрального газопроводу ЯмалЗахідний кордон СРСР (див. док. 21–22)

Проєкт Ямал–Західний кордон СРСР (ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-451) поступив до ЦДНТА України у 2004 р. Розроблений згідно з постановою Ради Міністрів СРСР від 20 серпня 1985 р. № 797, включає в себе документи першої нитки системи газопроводів Ямал–Захід на ділянці компресорної станції Торжок (Тверська обл., РФ). Розрахунки, виконані ВНІПІтрансгаз, дозволили зробити висновок про недоцільність будівництва газопроводу на ділянці Долина–Ужгород. Траса газопроводу прокладена територіями Тверської, Смоленської областей (РФ), Могильовської та Гомельської областей (Республіка Білорусь), Житомирської, Хмельницької, Тернопільської, Івано-Франківської та Закарпатської областей (Україна). Магістральний газопровід Ямал–Захід на ділянці Захід-І запроєктовано підземним, паралельно рельєфу, усі переходи через невеликі водні перешкоди, яри побудовано підземними, в одну нитку з діаметром труб 1420 мм.

Розділ 8. Проєкт «Генеральна схема газифікації УРСР на 1961–1980 рр.» (див. док. 23–25)

Проєкт «Генеральна схема газифікації УРСР на 1961–1980 рр.» (ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-97), розроблений спеціалістами ВНІПІтрансгаз в 1958 р. Схема визначає перспективи розвитку паливопостачання як України в цілому, так і кожного з її економічних адміністративних районів, раціональну будову системи газопроводів від родовищ природного газу.

Передумовою для розробки схеми стало виявлення великих запасів природного газу із перспективою для подальшого збільшення їх видобування. У кінці 1954 р. мережа магістральних газопроводів та відводів від них до міст УРСР досягла 1170 км, а охоплення газифікацією – 12–13% від загального числа міського населення. Саме тому важливою задачею стало збільшення видобутку газу та його використання.

При розробці схеми розвитку газопостачання УРСР основним положенням було максимальне охоплення газифікацією обласних центрів та великих промислових міст (зокрема Харкова, Дніпропетровська, Нікополя, Одеси та ін.). У проєкті було прийнято, що за 20 років видобуток газу в СРСР повинен збільшитися в 14–15 разів та в 1980 р. становитиме 630–720 млрд м3 на рік.

Окрім зазначених проєктів, у ЦДНТА України зберігається ще величезний масив документів для вивчення історії газової промисловості України в цілому, історії промислових підприємств газової галузі і не тільки.

Провідна спеціалістка відділу

використання інформації документів ЦДНТА України

Голубкіна Г. С.

 

Розділ 1. Проєкт магістрального газопроводу Дашава–Київ–Брянськ–Москва

1. Основні положення з будівництва газопроводу.
Лист від Головнафтогазу до Діпрогазу та Укргазу з пропозицією
приступити до проєктування газопроводу Дашава–Київ.  1941 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-97. Оп. 1. Од. зб. 2. Арк. 27)

 

2. Магістральний газопровід Дашава–Київ. Паспорт проєкту. 1948 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-97. Оп. 1. Од. зб. 1. Обкладинка)

 

3. Схема газопроводу Дашава–Київ. Паспорт проєкту. 1948 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-97. Оп. 1. Од. зб. 1. Арк. 39)

 

4. Газопровід Дашава–Київ. Принципова технологічна схема. Паспорт проєкту. 1948 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-97. Оп. 1. Од. зб. 1. Арк. 40)

 

5. Магістральний газопровід Дашава–Київ–Брянськ–Москва. Схематичний план траси з розташуванням споруд та охоронних просік. 1951 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-97. Оп. 1. Од. зб. 1050. Арк. 1)

 

Розділ 2. Проєкт магістрального газопроводу Середня Азія–Центр

6. Принципова схема потоків газу в районі Центру. [З «Міркувань з обґрунтування будівництва
магістрального газопроводу Середня Азія–Центр]. 1962 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-254.Оп. 10. Од. зб. 420. Арк. 14)

 

 7. Оглядова карта родовищ та перспективних майданчиків Мангишлацької області.
[З «Техніко-економічного обґрунтування реконструкції газопроводу
Середня Азія–Центр (ІІІ черга)»]. 1979 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-254. Оп. 10. Од. зб. 422. Арк. 44)

 

Розділ 3. Проєкт магістрального газопроводу СРСР–НРБ 

 

8. Газопровід СРСР–НРБ (на території НРБ). Генеральний напрямок траси газопроводу. 1969 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-97. Оп. 6. Од. зб. 1127. Обкладинка)

 

9. Ділянка газопроводу СРСР–НРБ (на території НРБ). Фото. 1969 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-97. Оп. 5. Од. зб. 1127. Арк. 15)

 

10. Газопровід СРСР–НРБ. Фото. 1969 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-97. Оп. 6. Од. зб. 1127. Арк. 47)

 

11. Карта газопроводу СРСР–НРБ. 1971 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-97. Од. зб. 1128. Арк. 144)

 

Розділ 4. Проєкт магістрального газопроводу «Союз» (Оренбург–Західний держкордон СРСР)

12. Схема магістрального газопроводу Оренбург–Західний держкордон СРСР. 1974 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-288. Оп. 5. Т. 2. Од. зб. 88. Арк.74)

 

13. Паспорт проєкту. Рішення № 15-к Міністерства газової промисловості по проєктному завданню
на будівництво магістрального газопроводу Оренбург–Західний держкордон СРСР. 1977 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-288. Оп. 5. Т. 2. Од. зб. 1. Арк. 3–5)

 

14. Графік будівництва лінійної частини газопроводу Оренбург–Західний держкордон СРСР. Паспорт проєкту. 1977 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-288. Оп. 5. Т. 2. Од. зб. 1. Арк. 26)

 

15. Акт державної комісії з приймання до промислової експлуатації магістрального газопроводу «Союз». 1980 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-288. Оп. 5. Т. 2. Од. зб. 7. Обкладинка)

 

Розділ 5. Проєкт магістрального газопроводу ЄлецьКременчукКривий Ріг

 

16. Транспортна схема газопроводу Єлець–Кременчук–Кривий Ріг. 1984 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-451. Оп. 1. Од. зб. 2. Арк. 2)

 

17. Схематичний план та технологічна схема газопроводу
Єлець–Кременчук–Кривий Ріг (км 297,643 – км 431,467). 1984 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-451. Оп. 2. Од. зб. 2123. Арк. 1)

 

Розділ 6. Проєкт магістрального газопроводу Уренгой–Помари–Ужгород

 18. Магістральний газопровід Уренгой-Помари-Ужгород (І та ІІ нитки). Техніко-економічне обґрунтування.
Частина IV. Підземні сховища газу. Ділянка Південь-Захід-ІІІ. 1982 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-379. Оп. 8. Од. зб. 28. Обкладинка)

 

19. Схема розташування підземних газосховищ. [З техніко-економічного обґрунтування
«Магістральний газопровід Уренгой–Помари–Ужгород (І та ІІ нитки).
Підземні сховища газу. Ділянка Південь–Захід-ІІІ»]. 1982 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-379. Оп. 8. Од. зб.28 Арк. 126)

 

20. Магістральний газопровод Уренгой–Помари–Ужгород (І та ІІ нитки). 1982 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-379. Оп. 8. Од. зб. 30. Арк. 134)

 

Розділ 7. Проєкт магістрального газопроводу ЯмалЗахідний кордон СРСР

21. Система магістральних газопроводів Ямал–Захід. Транспортна схема
по території Гомельської та Могильовської областей. 1987 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-451. Оп. 1. Од. зб. 29. Арк. 2)

 

22. Система магістральних газопроводів Ямал–Захід. Транспортна схема по території
Закарпатської, Тернопільської та Житомирської областей. 1987 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-451. Оп. 1. Од. зб. 29. Арк. 3)

 

Розділ 8. Проєкт «Генеральна схема газифікації УРСР на 1961–1980 рр.»


23. Схема газопостачання УРСР. Розрахунково-пояснювальна записка.
Графік зростання видобутку та споживання газу за 1954–1960 рр. 1955 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-97. Оп. 2. Од. зб. 256. Арк. 23)

 

24. Схема газопостачання УРСР. Розрахунково-пояснювальна записка.
Графік зростання протяжності газопроводів на території СРСР за 1954–1960 рр. 1955 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-97. Оп. 2. Од. зб. 256. Арк. 24)

 

  1. Генеральна схема газифікації Української РСР на 1960–1980 рр. Проєкт. Том ІІІ. Перспективи
    використання палива Харківського економічного адміністративного району. 1961 р.

(ЦДНТА України. Ф. Р-84. К. 1-97. Оп. 1. Од. зб. 266. Обкладинка)

 

 

 

Центральний державний науково-технічний архів України
Copyright © 2017