Архітектура та будівництво – два напрями, які завжди неподільно пов’язані з рівнем науково-технічного прогресу суспільства. Види будівельних матеріалів та їх технології постійно змінюються, вдосконалюються і урізноманітнюються.

У Центральному державному науково-технічному архіві України у фонді Р-99 (комплекс 3-31) зберігаються документи Науково-дослідного інституту будівельних матеріалів та виробів (НДІБМВ) (зараз – ДП «Український науково-дослідний і проєктно-конструкторський інститут будівельних матеріалів і виробів «НДІБМВ» Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, м. Київ), які ілюструють значний внесок колективу інституту в історію розвитку галузі будівельних матеріалів.

НДІБМВ було засновано в 1928 році як Київську філію Харківського науково-дослідного інституту силікатної промисловості. До весни 1930 року в інституті створили три лабораторії: хіміко-аналітичну, керамічну та в’яжучих матеріалів. Проте, звичайно, вони не вирізнялися на той момент гарним обладнанням та інноваційними приміщеннями. В одному з підвалів філії для випалу керамічних виробів збудували горно, паливом для якого були дрова. Пресового обладнання для випробувань матеріалів на міцність інститут не мав і тому такі випробування проводили в учбових лабораторіях кафедри силікатів Київського політехнічного інституту. У подальшому цю проблему вирішили шляхом створення невеликої механічної майстерні, яка розробляла потрібне устаткування. В 1931 році установа переїхала у нове приміщення та закупила додаткове лабораторне обладнання, організувала роботу механічного цеху та пічного відділення.

У 1947 році філію реорганізували у Науково-дослідний інститут будівельних матеріалів. У 1957 році на базі інституту та Центрального науково-дослідного інституту будівельних матеріалів створили Науково-дослідний інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ».  З 1992 року установа має назву «Український науково-дослідний і проєктно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ».

У своїй роботі інститут виконує функції головної науково-технічної організації з питань розроблення технологій виробництва будівельних матеріалів та виробів: керамічної плитки, крейди, пористих заповнювачів, полімерних, м’яких покрівельних, гідроізоляційних матеріалів, цегли, архітектурно-будівельної кераміки, гіпсу тощо (док. 1). Варто зазначити, що напрямки роботи інституту завжди коригувалися в залежності від потреб країни. На початку своєї діяльності установа активно досліджувала і вирішувала проблеми розвитку керамічної, цементної та вогнетривкої підгалузей.

Новий етап роботи НДІБМВ розпочався після закінчення Другої світової війни, коли постало питання швидкої відбудови зруйнованого в роки війни. Саме в цей час фахівці інституту змогли розробити і впровадити нові методи будівництва з використанням абсолютно нетипових на той час матеріалів (док. 11-14; 16-18). Так, з архівних документів, дізнаємося, що один із секторів інституту, виконуючи пошук нових ефективних будівельних матеріалів, провів у 1948 році дослідження на тему: «Тирсовий бетон у цивільному будівництві». Виробництво такого бетону, на думку фахівців, вирішувало одразу два завдання: використання мільйонів кубічних метрів деревини, що йде у відходи у вигляді тирси; створення технології отримання легких та теплих виробів з тирсових розчинів та бетонів. Застосування цих теплих матеріалів у житловому будівництві, на думку спеціалістів, дозволило значно скоротити витрати сировини на фундаменти.

У період з 1951 до 1955 року програма житлового будівництва, яка була запланована в розмірі 105 млн м² житлової площі, вказувала на необхідність широкої індустріалізації будівництва, розвитку виробництва збірних залізобетонних та бетонних конструкцій, збільшення виробництва шлакобетонних великих блоків (док. 28-30). Прогресивність великоблочного будівництва полягала передусім у тому, що воно вважалося однією з форм заводського домобудівництва (док. 2). Варто підкреслити, що в нашій країні спорудження багатоповерхових будинків із великих блоків було розпочато вперше у світі. Як показують звіти інституту, їх застосування дозволило різко підвищити індустріальність, значно прискорити темпи будівництва та знизити вартість споруд (док. 22-24).

Додатково слід зазначити, що в рамках великоблочного будівництва НДІБМВ проводилася розробка формувального агрегату для виготовлення великих блоків, а також опрацьовувалися технологічні параметри при виробництві блоків термозитобетону. Дані блоки архітектори розглядали як замінник цегли, адже спорудження з великих блоків було набагато дешевше за будівництво із цегли на 12-14%.

Документи ЦДНТА України також розкривають деталі новаторських конструктивних рішень працівників інституту. Так, в наших архівосховищах зберігається звіт на тему: «Розробка технології виготовлення стінових та фундаментних блоків-оболонок для малоповерхового будівництва». Даний спосіб виготовлення фундаментних блоків методом вібропресування був на ті часи одним із найбільш передових і прогресивних. Дослідження лабораторії інституту показали, що теплотехнічні якості стін із блоків-оболонок, виготовлених на цементній основі й засипаних піском приблизно в півтора рази вище за теплотехнічні якості цегляних стін ідентичної товщини (док. 19-21).

Не менш цікавим та інноваційним було дослідження НДІБМВ щодо розробки конструктивних будівельних елементів із пластмас замість залізобетону при виготовленні блоків-квартир. Дане експериментальне рішення передбачало, що вага такого одного блоку-квартири буде 1500 кг. В одному такому блоці буде розміщуватися однокімнатна квартира, яка складатиметься із житлової кімнати, кухні, коридору та санвузла. Опалення передбачалося електричне за допомогою панелей із паперу, просоченого вуглецевим складом (док. 25-27).

Розробки інституту не оминули стороною і оздоблення фасадів будівель, у звітах про науково-дослідні роботи можна віднайти багато цікавої інформації з даної теми. Так, з архівних документів, дізнаємося, що для оздоблення фасадів, замість штукатурки, усе частіше застосовували виготовлені з різних матеріалів облицювальні плити, які в процесі служби зазнають впливу різних факторів, пов’язаних як з навколишнім середовищем, так і з самою спорудою. З боку довкілля на облицювання діють: термічні, хімічні, біологічні та частково механічні фактори; з боку конструкції – в основному, механічні фактори, пов’язані з осіданням стін будівлі, вібрацією від роботи машин тощо. Спільні дії зазначених факторів викликають безліч різних дефектів в облицюванні (тріщини, лущення, відшарування від конструкції тощо). Усі ці фактори призводять до швидкого старіння і, зрештою, до передчасного руйнування як облицювання, так і самої будівлі. Залежно від середовища, у якому відбуваються всі ці процеси, форму їх прояву називають або вивітрюванням (у повітряному середовищі) або корозією (у водному середовищі).

Спеціалісти інституту підкреслювали, що вивчення особливостей стану облицювальних виробів в умовах їхньої експлуатаційної служби, має дуже важливе як наукове, так і практичне значення. Воно пов’язане не тільки з виявленням причин утворення різних дефектів та пошкоджень, але й також із розробкою засобів захисту для продовження термінів їхньої служби в умовах як водного, так і повітряного середовища. В архітектурному оздобленні та облицюванні будівель найчастіше знаходив застосування бетон, який в атмосферному середовищі має специфічні особливості, що значною мірою відрізняє його від використання у водному середовищі. Сутність даної відмінності полягає в тому, що бетон у повітряному середовищі піддається різким змінам температури та вологості як протягом доби, так і протягом року. Ці зміни за характером впливу, наближаються до ударних навантажень.

Для проведення досліджень вивітрювання бетонних облицювальних виробів та архітектурних виробів у процесі їхньої експлуатаційної служби було відібрано 20 старих будівель (термін служби будинків від 5 до 40 років) та 10 досить показових новозбудованих будівель, що знаходилися в різних районах міста Києва. Під час обстежень, у спеціально заведених картках обліку на кожну будівлю, фахівці НДІБМВ записували всі виявлені дефекти та з’ясовували причини їх виникнення, у деяких випадках проводили фотофіксацію (док. 3-7; 9-10).

  При можливості з окремих будівель, за допомогою зубила й молота, відбивалися шматочки проб, на яких потім вивчалася мікроструктура поверхневого шару виробу та визначався механічний склад бетону.

Додатковим важливим дослідженням було визначення міцності бетону. Певний період часу одним із найвідоміших вважався метод вихованця Харківського політехнічного інституту Б. Г. Скрамтаєва. Який полягав у тому, що в бетонну конструкцію на відстані 6-8 метрів робився постріл із револьвера «Наган». Під впливом удару кулі в бетонному виробі утворювалася вирва, за величиною якої визначали міцність бетону.

У пошуках зручнішого та найпростішого способу визначення міцності бетону без його руйнування, у лабораторії інституту було розроблено та сконструйовано переносний прилад, авторами якого стали В. В. Царицин, Ю. Є. Корнілович, Я. Е. Осадчук. Проведена перевірка роботи даного приладу довела його повну можливість використання для наближеного визначення марки бетону в облицювальних плитах, архітектурних та інших виробах (док. 8; 15).

В цілому, варто сказати, що результати роботи Українського науково-дослідного і проєктно-конструкторського інституту будівельних матеріалів та виробів оточують нас кожен день. Завдяки їх активним дослідженням та експериментам у нас активно розвивається житлове будівництво, проводяться реставрації історичних об’єктів нашої країни (наприклад,  Національного театру опери та балету ім. Т. Г. Шевченка, Золотих воріт, майдану Незалежності, Андріївського узвозу) тощо. «НДІБМВ» уже 95 років стоїть на варті розвитку галузі будівельних матеріалів. Кожного дня перед інститутом постають складні науково-технічні завдання, що дають поштовх для розробки нових ідей задля підвищення конкурентоспроможності українських будівельних матеріалів і виробів на світовому ринку; модернізації підприємств; посилення міжнародної співпраці тощо. Бажаємо колективу інституту нових творчих звершень на благо України.

Відповідальний виконавець:

архівістка I категорії відділу                                                                                     Котенко Катерина

1. Ясинуватський завод каркасно-панельного домобудівництва. Зберігання готових багатопустотних панелей перекриттів. 1954 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 26. Арк. 73)

2. Модель керамзитобетонного блоку офактуренного декоративним розчином. 1955 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 57. Арк. 132)

3. Костел Святого Миколая. Збудований у 1897-1898 році. Автор проєкту В. Городецький. [1955 р.]. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 56. Арк. 74)

4. Державний цирк. Збудований у 1950 році. Автор проєкту В. Жуков. [1955 р.]. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 56. Арк. 78)

5. Клініка І. С. Маковського. Збудована у 1905-1907 році. Автор проєкту Г. Ледоховський. [1955 р.]. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 56. Арк. 90)

6. Громадська будівля. Збудована у 1900-1901 роках. Автор проєкту В. Городецький. [1955 р.]. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 56. Арк. 96)

7. Частково зруйнований балкон житлового будинку. [1955 р.]. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 56. Арк. 118)

8. Переносний прилад для визначення міцності бетону без його руйнування сконструйований НДІБМВ. [1955 р.]. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 56. Арк. 24)

9. Будівля адміністративного корпусу Київдіпротрансу . [1955 р.]. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 56. Арк. 33)

10. Навчальний корпус Київського політехнікуму зв’язку (зараз – Київський коледж зв’язку). Автори проєкту В. Єлізаров, А. Лобода. [1955 р.]. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 56. Арк. 33)

11. Гіпсобетонний блок типу «Українець». 1956 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 59. Арк. 5)

12. Будинок тресту «Донбасбуд». Збудований у 1950 році. Стіни з гіпсошлакових каменів. [1956 р.]. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 59. Арк. 9)

13. Процес формування панелей для будівництва сільськогосподарських та промислових будівель. 1956 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 60. Арк. 54)

14. Технологічна схема виробництва великих стінових блоків на основі доменних шлаків. 1956 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 60. Арк. 54)

15. Схема влаштування першої покращеної моделі приладу для дослідження міцності бетону. 1957 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 61. Арк. 11)

16. Установка для виготовлення великих стінових блоків при 4-х рядному розрізанні стін методом об’ємно-вертикального формування з негайною розпалубкою. 1957 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 64. Арк. 79)

17. Металева віброформа для формування великих блоків. 1957 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 64. Арк. 96)

18. Готовий керамзитоблок. 1957 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 64. Арк. 108)

19. Перший експериментальний житловий будинок на Корчуватському полігоні. 1959 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 76. Арк. 66)

20. Внутрішній вигляд житлової кімнати першого експериментального будинку на Корчуватському полігоні. 1959 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 76. Арк. 70)

21. Вид машини виробництва блоків-оболонок. 1959 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 76. Арк. 77)

22. Виготовлення панелей та простінків у виробничих умовах. 1960 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 1. Од. зб. 79. Арк. 54)

23. Керамзитобетонні панелі на складі. 1961 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 2. Од. зб. 133. Арк. 125)

24. 60-ти квартирний будинок з керамзитобетонних панелей. 1961 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 2. Од. зб. 133. Арк. 127)

25. Блок-квартира із пластмас. Варіант 3. 1961 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 2. Од. зб. 152. Арк. 87)

26. Схема монтажу будинку з блоків-квартир із пластмас. 1961 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 2. Од. зб. 152. Арк. 93)

27. Розріз блоку-квартири із пластмас. 1961 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 2. Од. зб. 152. Арк. 94)

28. Виробництво одношарових перлитобетонних панелей на домобудівному комбінаті № 3 Головкиївбуду. 1962 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 2. Од. зб. 143. Арк. 98)

29. Цех великопанельного домобудівництва тресту «Ялтабуд». [1962 р.]. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 2. Од. зб. 143. Арк. 89)

29а. Цех великопанельного домобудівництва тресту «Ялтабуд» (а) до перебудови технології. [1962 р.]. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 2. Од. зб. 143. Арк. 89)

29б. Цех великопанельного домобудівництва тресту «Ялтабуд» б) у період перебудови з постом доведення панелей). [1962 р.]. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 2. Од. зб. 143. Арк. 89)

30. Плита перекриттів виготовлена на морській воді керченської протоки. 1962 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-99. К. 3-31. Оп. 2. Од. зб. 145. Арк. 73)