Центральний державний науково-технічний архів України

Спадщина Українського державного проектного інституту «Укрміськбудпроект» у фондах ЦДНТА України

Будівельна галузь є однією з найважливіших сфер економіки як в Україні, так і в світі. Будівельники відіграють важливу роль у створенні житла, стратегічної інфраструктури та соціальнозначущих об’єктів, які необхідні для забезпечення ефективного функціонування економіки та комфортного життя людей.

Упродовж ХХ століття будівельна галузь набуває динамічного розвитку, в цей період було відкрито та практично впроваджено безліч креативних проєктних рішень, опановано нові методики, які дозволили зводити будинки від вишуканих та естетично красивих до типових масових та економічних.

Буремне минуле століття – епоха великих будівництв, індустріальних гігантів і перлин архітектурного мистецтва, які окреслили обличчя сучасних мегаполісів та маленьких містечок. Проєктні організації та інститути грали важливу роль у цьому процесі, займаючись проєктуванням, розробкою технічної документації та виконанням інженерних робіт. Завдяки їхній праці створювалися сучасні та ефективні будівлі, які відповідали вимогам часу і потребам суспільства.

У Центральному державному науково-технічному архіві України у фонді Р-83 зберігаються документи Українського державного проєктного інституту «Укрміськбудпроєкт» Державного комітету Ради Міністрів УРСР у справах будівництва (Держбуд УРСР), м. Харків (нині — ДП «Укрміськбудпроєкт»). Сьогодні інститут є провідною організацією України у галузі комплексного проєктування об’єктів житлово-цивільного будівництва, здійснює проєктування, починаючи з генеральних планів населених пунктів до проєктів окремих будівель і споруд.

У межах експозиції виставки пропонуємо вашій увазі добірки копій архівних документів з проєктів, що були розроблені фахівцями «Укрміськбудпроєкт» по таких об’єктах як: концертний зал з кінотеатром на 800 и 400 місць (нині – Концертний зал імені Михайла Глінки) у м. Запоріжжя; житловий будинок у Харкові; місто Нова Каховка Херсонської області; забудова центральної частини м. Суми; Харківського зоологічного саду.

Розділ 1. Концертний зал імені Михайла Глінки.

У ЦДНТА України у межах комплексу 1-1 зберігається проєктна документація Концертного залу імені Михайла Глінки (проєктна назва «Концертний зал з кінотеатром на 800 та 400 місць») – твору архітектури, виконаному у стилі «сталінського ампіру», популярному в епоху післявоєнної відбудови. Проєкт авторства архітектора Георгія Вегмана, було реалізовано у 1953 році, на будівництво витрачено близько 10 мільйонів радянських рублів, що при перерахунку на сучасний курс з урахуванням інфляції становить 823 мільйони гривень.

З початку створення і до теперішнього часу будівля використовується за своїм прямим цільовим призначенням. Сьогодні в ній знаходиться Запорізька обласна філармонія – один із центрів музичного життя регіону. Названо її на честь видатного композитора, засновника загальнослов’янської музичної культури та класичної музики Михайла Глінки.

Концертний зал Михайла Глінки спроєктований відповідно до всіх канонів будівництва споруд для масових заходів. Його площа займає значні 0,8 га. За акустичними даними зал – один з найкращих в Україні, архітекторам вдалося досягти оптимального балансу конструктивних звукопоглинаючих та відображаючих елементів. За функціональністю споруда має широкі можливості: використовується для концертів, театральних програм, проведення офіційних зустрічей, урочистих заходів тощо.

Зовнішній вигляд будівлі захоплює своєю красою та вишуканістю. Поздовжні фасади його периметра (50 метрів завдовжки та 40 метрів завширшки) прикрашені складнопрофільним дахом та шестиколонним портиком коринфського ордера, що додає йому елегантності та помпезності (док. 1). Широкий антаблемент (верхня горизонтальна частина споруди) і чотириколонні ніші бічних фасадів створюють відчуття глибини та об’ємності, а складний малюнок орнаменту та композиція центрального фронтону із зображенням арфи, скульптурні маски (док. 2-3) прикрашають його найкрасивішими деталями.

Внутрішнє оздоблення будівлі Концертного зала імені Глінки вражає. Тризальне багаторівневе планування зазнало незначних змін у порівнянні з початковим проєктом: в теперішній час складається з великого залу на 772 місця, малого – на 300 місць та камерного – на 120 місць. Всі зали прикрашає велика кількість ліпних та різьблених елементів: кесони (док. 4), декоративне оздоблення куполів (док. 5) та підлог (док. 6), орнаментовані елементи декору (док. 7, 8).

Будівля Запорізької філармонії – це справжній шедевр архітектури та місце, яке назавжди запам’ятається всім, хто будь-коли побуває тут. Унікальний дизайн та внутрішнє оздоблення роблять її не лише чудовим місцем для проведення концертів, але й однією з найкрасивіших будівель у місті.

1. Концертний зал із кінотеатром на 800 та 400 місць у м. Запоріжжі. 1948 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

2. Концертний зал із кінотеатром на 800 та 400 місць у м. Запоріжжі. Скульптурна маска у двориках бокових фасадів. Варіант № 1. 1949 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

3. Концертний зал із кінотеатром на 800 та 400 місць у м. Запоріжжі. Скульптурна маска у двориках бокових фасадів. Варіант № 2. 1949 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

4. Концертний зал із кінотеатром на 800 та 400 місць у м. Запоріжжі. Центральний кесон у Великому залі з вентиляційними ґратами. 1953 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

5. Концертний зал із кінотеатром на 800 та 400 місць у м. Запоріжжі. Ескіз купола нижнього фойє та деталей до нього. 1950 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

6. Концертний зал із кінотеатром на 800 та 400 місць у м. Запоріжжі. Внутрішнє оздоблення. Малюнок підлоги вестибюля. 1952 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

7. Концертний зал із кінотеатром на 800 та 400 місць у м. Запоріжжі. Малюнок кронштейна під вентиляційні ґрати в торці зали у партері другого поверху. 1949 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

8. Концертний зал із кінотеатром на 800 та 400 місць у м. Запоріжжі. Малюнок орнаменту. 1949 р. (ЦДНТА України. Ф. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

Розділ 2. Житловий будинок у Харкові.

Вулиця Університетська (раніше – вулиця Вільної Академії) розташована в самому історичному серці Харкова, саме на її території у XVII столітті знаходилася фортеця перших поселенців, у XIX столітті – перший у Східній Україні університет, візитна картка – Олександрівська дзвіниця Свято-Успенського Собору, а з 1969 по 2020 рр. у будівлі на цій вулиці знаходився ЦДНТА України.

У період Другої світової війни будівлі на вулиці Університетській були сильно пошкоджені, деякі з них було вирішено знести через неможливість відновлення, так вчинили з будівлями пасажу – на їхньому місці згодом було створено нинішній Соборний сквер. На місці колишнього Гостинного двору було вирішено побудувати гуртожиток для працівників Харківського турбогенераторного заводу (нині – АТ «Турбоатом»). Проєкт цього будинку зберігається у ЦДНТА України у межах комплексу 1-2.

Архітектором Георгієм Вегманом був пристосований до харківських умов проєкт семиповерхової будівлі по Соборному проспекту у Запоріжжі. У Харкові його було втілено у вигляді п’ятиповерхової споруди (док. 9).

Його величність і монументальність досягалася завдяки вдалим архітектурним рішенням: згруповані вертикалі еркерів на фасаді створювали враження зібраності та організованості; контраст із площиною стіни посилював їхню художню виразність. На кришу було встановлено скульптурну композицію робітника та колгоспниці.

Будинок спроєктований на шістдесят п’ять переважно дво- та трикімнатних квартир, на весь будинок є лише дві однокімнатні квартири. Перший поверх (док. 10) від початку був розрахований під розміщення магазинів і закладів громадського харчування й донині використовуються за своїм призначенням.

9. Житловий будинок у м. Харкові. Фото. 1951 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

10. Житловий будинок у м. Харкові. План першого поверху. 1951 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

Розділ 3. Нова Каховка.

Восени 1950 року було розпочато будівництво Каховської ГЕС – однієї з найважливіших гідротехнічних споруд України, завдяки якій і в наші дні здійснюється живлення електроенергією, зрошення та водозабезпечення посушливих районів півдня України від Херсона до Запоріжжя. Для людей, які з усіх регіонів країни приїжджали на роботи зі зведення електростанції та персоналу з обслуговування ГЕС, було ухвалено рішення збудувати селище.

У ЦДНТА України зберігається проєктна документація по даному об’єкту, комплекс 1-5 має назву: «Житлове селище Каховської ГЕС Нова Каховка». Над створенням проєкту та подальшою його практичною реалізацією працювали фахівці Українського Державного проєктного інституту «Укрміськбудпроєкт», керував групою архітектор Антон Маторін, у розробці проєктів забудови міста взяли участь такі архітектори як: Віра Монтлевич, Георгій Шлаканьов, Самуїл Вайнштейн, Олександр Кась, Георгій Зінькович, Микола Вавіровський, Олександр Великанов.

Серед кількох варіантів рішень для будівництва селища було обрано майданчик, розташований на лівому березі Дніпра нижче греблі Каховської ГЕС, біля села Ключового (було засновано 1891 року) в Херсонській області, за дванадцять кілометрів від міста Каховка.

Згідно з проєктом авторства А. Маторіна, архітектурно-мистецьке оформлення просторих кварталів Нової Каховки, його площ та вулиць гармонійно поєднувалося з мальовничою місцевістю узбережжя Дніпра. Архітектурні шаблони, що зберігаються в архіві, наочно підтверджують це: в орнаменті зустрічаються візерунки у вигляді рослин місцевої флори (док. 11).

Фахівцями «Укрміськбудпроєкт» з перших днів було взято курс на будівництво упорядкованого селища без тимчасових бараків, але з капітальними будинками, мережею культурного та побутового обслуговування.

Початковий генплан передбачав будівництво селища на чотирнадцять тисяч людей. Місто мало бути розбите на зони: у східній частині – промисловий район, у південній – індивідуальна забудова, західна частина, у свою чергу, була залишена вільною, тим самим були створені умови для перспективного зростання населеного пункту.

Забудовувалися житлові райони переважно дво- та триповерховими будинками (док. 12). Одноповерхова забудова по відношенню до загальної планованої площі становила лише три відсотки – для компактності розміщення житлових кварталів та максимальної комфортності життя мешканців міста з урахуванням кліматичних особливостей регіону.

Архітектори подбали про те, щоб у Новій Каховці кипіло життя повного циклу, люди, які приїхали будувати станцію, залишалися тут жити, перевозили свої сім’ї / створювали нові осередки суспільства, для цього були запроєктовані та збудовані: медичні заклади (док. 13), ринки (док. 14), магазини, дитячі садки, школи (док. 15, 16, 17), будинок культури (док. 18), літній кінотеатр, адміністративні будівлі та футбольний стадіон.

Зважаючи на розташування Нової Каховки у степовій зоні України, було прийнято підвищену норму зелених насаджень усередині мікрорайонів та у громадських місцях. Зрештою, фахівцям вдалося створити справжній оазис на півдні країни фактично з нуля: загалом було висаджено понад 870 тисяч дерев та 400 тисяч чагарників, у тому числі багаторічних розлогих квітів – троянд та жасмину.

Згідно з планом на будівництво міста Нова Каховка було виділено загалом 30 мільйонів радянських рублів, що у перекладі на сучасний курс з урахуванням інфляції становить близько 2 мільярдів гривень.

Комплексна забудова, широке застосування обмеженої кількості типових про проєктів житлових будівель та цивільних об’єктів, а також оптимізовані методи будівництва дозволили збудувати місто у найкоротші терміни. Втілення в життя Генерального плану забудови Нової Каховки було повністю завершено фактично за чотири роки – до 1955 року.

11. Нова Каховка. Архітектурні шаблони 42, 43, 57, 58, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82. 1951 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

12. Нова Каховка, житловий будинок. 1951 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

13. Нова Каховка. Поліклініка на 250 відвідувань. 1951 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

14. Ринок в Новій Каховці. 1952 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

15. Об’єкт: «Нова Каховка. Школа на 440 учнів». 1951 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

16. Об’єкт: «Нова Каховка. Школа на 440 учнів». 1951 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

17. Об’єкт: «Нова Каховка. Школа на 440 учнів». Архітектурні шаблони №№ 2, 3, 4, 5. 1951 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

18. Палац культури в Новій Каховці. /фрагмент/. 1952 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

Розділ 4. Забудова центральної частини м. Суми.

Суми було засновано у 1652 році, протягом тривалого періоду місто не мало єдиного громадсько-адміністративного центру: історичне ядро було представлено у вигляді щільної забудови житлового та управлінського сектору. Адміністративні установи були розташовані у різних частинах міста, проте у 70-х роках ХХ століття існуючий порядок було вирішено переглянути.

В історичному центрі Сум, на стрілці річок Сумка та Псел, ще 40 років тому все виглядало по-іншому: вулиця Соборна тягнулася аж до проспекту Тараса Шевченка (раніше – проспект Карла Маркса). Фахівцями Українського Державного проєктного інституту «Укрміськбудпроєкт» було ухвалено рішення частково знести забудову кварталу по вулиці Соборній біля набережної річки Сумки та на цьому місці упорядкувати центральну площу – майдан Незалежності (раніше площа Леніна) та комплекс адміністративних будівель (док. 19).

Такі зміни змушували адаптувати простір центрального району під нові виклики, збалансувати систему пересування пішоходів та автомобільного транспорту, створити гармонійну мережу установ сфери послуг, сформувати привабливу, іміджеву та екологічно ефективну систему озеленення (док. 20-21).

У ЦДНТА України зберігається проєктна документація із забудови як центральної частини міста (док. 22, 23). Архівні документи відображають проєктні рішення об’ємно-виробничої композиції центру, аспекти організації руху транспорту, обслуговування та благоустрою.

19. Забудова центральної частини м. Суми. 1978 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

20. Організація руху транспорту та пішоходів у м. Суми. Малюнок. 1978 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

21. Організація руху транспорту та пішоходів у м. Суми. Малюнок. 1978 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

22. Розгортка у м. Суми. 1978 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

23. Фрагмент розгортки у м. Суми (М 1:200). 1978 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

Розділ 5. Харківський зоологічний сад.

Харківський зоопарк є найстарішим та одним із найбільших зоологічних парків України. Він був заснований у 1895 році, а з 1903 року приймає відвідувачів. За довгу історію свого існування зоопарк став місцем проживання для понад трьохсот видів тварин, привезених з різних куточків нашої планети, багато з яких унікальні – знаходяться на межі зникнення, занесені до Червоної книги і потребують захисту.

У ЦДНТА України зберігається проєктна документація з реконструкції та розширення Харківського зоопарку, розроблена фахівцями Українського Державного проєктного інституту «Укрміськбудпроєкт» у період з 1973 по 1984 роки. Такі заходи були зумовлені запланованим розширенням зоопарку, його колекції передбачалося поповнити новими видами тварин. До складу проєкту увійшла документація щодо створення жирафника, тераріуму, острова для білих ведмедів та реконструкції пташника.

У 1973 році було вирішено переобладнати будівлю, в якій мешкали антилопи для того, щоб до них під один дах у новостворене приміщення підселити жирафів (док. 24). Перші представники цього виду тварин були передані із зоопарку в Базелі (Швейцарія), пара – Дайна та Боніфацій, які оселилися у Харкові у 1976 році. Згідно з проєктом, що зберігається в архіві, прибудова для жирафів мала мати два житлові приміщення (док. 25-26), обладнані спеціальними пристроями для прийому їжі та води. Були передбачені системи для підтримки оптимального температурно-вологісного режиму, необхідного для комфортного проживання тварин. На додаток до критого павільйону було створено «літню зону» – просторого вольєра, де жирафи в теплу пору року могли ходити на свіжому повітрі. За підсумками проєкт було реалізовано і в такому рішенні жирафник проіснував до глобальної реконструкції 2016-2021 років.

На початку 1970-х років у Харківському зоопарку сталася трагедія: ведмідь завдав каліцтва маленькій дитині, яке було не сумісне з життям, за результатами нещасного випадку були зроблені висновки та питання розробки проєкту нового вольєра, який був би безпечним для відвідувачів та більш комфортним для його мешканців, став для архітекторів завданням номер один. Автором проєкту, що зберігається у ЦДНТА України, був Самуїл Кравець. Архітектор особливу увагу приділив аспекту гармонійного поєднання ідеальних умов життя для ведмедів із зовнішньою естетикою споруди (док. 27). Так, передбачалося, що загальна територія вольєра буде поділена на дві основні зони: острови території для прогулянок і басейни, які в сукупності мали створити ілюзію крижин в океані і дозволити ведмедям перемежати водну та земну стихії, подібно до їх повсякденного життя (док. 28). Приміщення ведмежатника передбачалося обладнати просторими комфортними барлогами з урахуванням специфіки утримання різностатевих тварин та дитинчат, були виділені також окремі підготовчі та родові приміщення.

Система вольєрів була спланована так, щоб співробітники зоологічного парку могли безперешкодно, ефективно, а головне безпечно для обох сторін, обслуговувати звірів: наповнювати годівниці та стежити за чистотою.

Важливо відзначити, що, згідно з новим проєктом, басейни, разом з масивною огорожею, мали виступати в ролі додаткового бар’єру між ведмедями та відвідувачами зоопарку. Тим самим проблемне питання безпеки було врегульовано.

1987 року розпочалися будівельні роботи. Однак, у зв’язку з розпадом СРСР, через дорожнечу будівництва, нестабільну фінансову та політичну ситуацію в країні, роботи були зупинені, згодом початкові плани було переглянуто. Зрештою, проєкт «острова для білих ведмедів» у тій редакції, в якій він зберігається у ЦДНТА України, так і не було реалізовано.

В архіві представлена також проєктна документація по знаковому об’єкту, що колись розташовувався на території Харківського зоопарку – тераріуму.

У зв’язку з заходами щодо розширення чисельності видів, що населяли зоологічний парк Харкова, колекції були поповнені земноводними та рептиліями. Тераріум, згідно з проєктом, передбачалося обладнати у вигляді будівлі з наявністю приміщень напівпідвального типу. Така специфіка була обумовлена різними вимогами до норм температурно-вологісного режиму для окремих видів. Будинок мав складатися з низки міні-вольєрів (док. 29), в яких мали проживати на постійній основі різного виду земноводні: від маленьких – черепах, ящірок та змій до великих – ігуан та варанів. Функціональна та технологічна схеми об’єкта повною мірою забезпечували необхідні санітарно-гігієнічні умови та тепловий режим: зокрема, у приміщенні тераріуму було встановлено приглушене освітлення, місцями із застосуванням червоного світлофільтру. Зрештою, проєкт будівлі був реалізований та радував мешканців та гостей міста Харкова довгі роки.

У рамках серії проєктних рішень зоопарку 1970-х – 1980-х років, також передбачалося реконструювати пташник. Будівля була розширена, заселені нові види пернатих, умови були адаптовані до вимог прийнятних норм утримання (док. 30-31).

Важливо зазначити, що у Харківському зоопарку в період з 2016 по 2021 роки було проведено повномасштабну реконструкцію, в результаті якої всі існуючі споруди були знесені, територія була кардинально перепланована і перебудована за новим проєктом європейського типу. Проєкти споруд зоологічного саду які зберігаються в ЦДНТА України – це вже історія.

24. Харківський зоологічний сад. Переобладнання частини будівлі антилопника під приміщення для жирафів. Генплан. 1975 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

25. Харківський зоологічний сад. Переобладнання частини будівлі антилопника під приміщення для жирафів. План, розріз 1-1. 1975 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

26. Харківський зоологічний сад. Переобладнання частини будівлі антилопника під приміщення для жирафів. Фасади: північний, південний та східний. 1975 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

27. Харківський зоологічний сад. «Острова білих ведмедів». Фасади, розрізи, деталі, план покрівлі. 1984 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)

28. Харківський зоологічний сад. «Острова білих ведмедів». Генеральний план. План споруди. 1984 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-1. К. ***. Оп.***. Од. зб. ***. Арк. ***)