Центральний державний науково-технічний архів України

«КиївЗНДІЕП» – 60 років на сторожі цивільного будівництва»

Кожного дня мільйони людей по всьому світу проходять повз тисячі різних будівель, у кожній із яких вирує своє життя. Хтось готує сімейну вечерю, хтось обирає найкраще стратегічне рішення для бізнесу, хтось, нарешті, прийшов на курси аби вивчити англійську мову. Але за всіма будинками, які створюють загальні силуети наших із вами улюблених міст, стоїть важка робота проєктних організацій, архітекторів, інженерів та будівельників. У даній виставці ви дізнаєтеся про історію роботи однієї з провідних організацій нашої країни в галузі цивільного будівництва.

У Центральному державному науково-технічному архіві України (далі – ЦДНТА України) у фонді Р-105 зберігаються документи Зонального науково-дослідного і проєктного інституту типового і експериментального проєктування житлових та громадських будівель «КиївЗНДІЕП» (зараз – Публічне акціонерне товариство «Український зональний науково-дослідний і проєктний інститут по цивільному будівництву» Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, м. Київ). Дана установа була заснована в 1963 році як комплексний інститут нового типу, в основу діяльності якого покладено системний підхід до проєктування. У різні роки інститут очолювали визнані майстри архітектурно-будівельної галузі. Наприклад, з 1963 до 1964 року керівником був заслужений архітектор УРСР – Віктор Дмитрович Єлізаров (1911-1995 рр.), з 1964 до 1986 року видатний архітектор, особовий фонд якого також зберігається в ЦДНТА України – Олексій Іванович Заваров (1917-2003 рр.) (з виставкою за документами архітектора можна ознайомитися за посиланням:

https://cdnta-old.archives.gov.ua/index.php/uk/exhibitions-uk/767-exhibitions-2022-06-23 ).

У 1994 році інститут реорганізували у Відкрите акціонерне товариство Український зональний науково-дослідний і проєктний інститут по цивільному будівництву (ВАТ «КиївЗНДІЕП») (док. 1). Донині саме ця назва відома всьому світові, як гарант якісних та неординарних досліджень і проєктів. Пропонуємо далі більш детально зупинитися на розробках інституту. Для зручності виставку було поділено на три розділи.

Розділ I. Наукові дослідження

Цивільна архітектура – мистецтво проєктування об’єктів, до яких відносяться: житлові, офісні та адміністративні будівлі, об’єкти освіти, охорони здоров’я і культури, житлово-комунальної сфери, громадського харчування тощо. Як і будь-яке мистецтво, архітектура потребує використання різних матеріалів, конструкцій та вимагає постійного оновлення технологій, що стає неможливим без наукових досліджень. Так, в архівосховищах ЦДНТА України зберігаються звіти про науково-дослідні роботи, які на своїх сторінках зафіксували результати досліджень інституту, що допомогли вдосконалити процеси цивільного будівництва.

Наприклад, співробітники КиївЗНДІЕП узагальнили досвід будівництва експериментальних дев’ятиповерхових великопанельних житлових будинків. Завдяки архівним документам, дізнаємося, що в період з 1970 до 1978 року були виконані натурні випробування дев’ятиповерхівок для будівництва в складних гірничо-геологічних умовах (просадні ґрунти, підроблювані території). Дослідження проводилися шляхом штучного замочування просадних основ у таких містах як Запоріжжя, Дніпропетровськ (зараз – Дніпро) та Одеса, а також методом піддомкрачування в місті Ворошиловград (зараз – Луганськ). Аналіз проведених випробувань дав можливість розробити низку нормативних документів, а також рекомендацій щодо типових проєктів для складних гірничо-геологічних умов та напрацювати пропозиції щодо розширення сфери застосування будівель подібного типу (зокрема серії 96).

Основною метою цих досліджень було вивчення питання забезпечення міцності, стійкості, жорсткості та безпеки будівель і споруд, що піддаються такому типу навантажень. Характерною особливістю проведеного експерименту було прагнення якомога детальніше вивчити роботу конструкцій. Тому всі конструктивні елементи, стики та шви будівель були детально оснащені вимірювальними приладами. Узагальнення та аналіз результатів натурних досліджень дав можливість розширити сферу застосування будівель серії 96 для міста Запоріжжя, розробити проєкт 9-поверхового житлового будинку зі зменшеною витратою металу та експериментальний проєкт будинку з уніфікованою надземною частиною для будівництва в місті Макіївці.

Не менш цікавим є звіт, у якому розкриваються деталі випробування та вдосконалення конструкцій 24-поверхового житлового будинку в місті Харкові. Методика дослідження несучих конструкцій була розроблена таким чином, що дала змогу провести оцінку міцності, жорсткості та тріщиностійкості панелей перекриттів. У результаті, чого були надані рекомендації з подальшого вдосконалення подібних конструкцій (док. 2).

Окрему увагу варто приділити документам, у яких було узагальнено вітчизняний та зарубіжний досвід проєктування, будівництва та експлуатації в період з 1971 до 1977 року будівель ясел-садів, створено доповнення до завдань на їх типове проєктування та надано пропозиції щодо комплексної модернізації конкретних діючих у той час типових проєктів дитячих садків. З архівних документів стає зрозуміло, що у 1972-1973 pp. КиївЗНДІЕП запроєктував низку ясел-садів на 320 місць змішаного та універсального типу, які були реалізовані в Києві, Каневі, Черкасах, Білій Церкві, Чернігові, Івано-Франківську та багатьох інших містах України. Найбільш широке застосування отримав проєкт зі стінами із цегли під шифром «Е-59». У 1973-1975 рр. було розроблено проєкт на 410 місць для Дніпродзержинська (зараз – Кам’янське) та Чорнобиля, а також проєкти каркасно-панельних ясел-садів на 320 та 480 місць для міста Києва.

Експериментальні та типові проєкти 1971-1977 рр. відрізнялися цікавішими об’ємно-планувальними рішеннями. У них переважала блокова структура, що дозволяла забезпечити необхідну ізоляцію групових осередків та основні вимоги будівництва на просадних ґрунтах та гірничих виробках. Починаючи з 1975 року проводилося впровадження нових типових проєктів у практику масового будівництва. Так, архівні документи висвітлюють, що в 1976 році було розроблено типові проєкти ясел-садів на 165 та 330 місць у панельних конструкціях із застосуванням будівельних виробів житлових будинків, тієї самої відомої, серії 96.

Поряд із підвищенням якості цих будівель – розширеним складом приміщень, покращеним архітектурно-планувальним та конструктивним рішенням – відзначалася низка недоліків, які виявили вже в процесі будівництва та експлуатації. На підставі цього, працівники КиївЗНДІЕП розпочали дослідження, метою якого було вдосконалити діючі типові проєкти ясел-садків на основі аналізу практики проєктування, будівництва та експлуатації будівель, уже збудованих за проєктами установи. Так, для вивчення структури будівництва дошкільних установ у 1971-1978 роках на території Української РСР, як об’єкти коригування, було виділено три, діючі в той момент, типові проєкти ясел-садків на 320 місць, що мали наступні шифри: 212-1-144/75, 212-1-145пв/75, 214 -2-72 зі стінами із цегли (док. 3). У рамках досліджень, сектором дошкільних будівель, лабораторією нових конструктивних систем та технічним відділом КиївЗНДІЕП було проведено натурне обстеження десяти діючих будівель ясел-садів у м. Києві, Білій Церкві та Дніпродзержинську. Додатково зібрали думки педагогів, обслуговуючого та адміністративно-технічного персоналу. У проєктних організаціях, що здійснили прив’язку проєктів, отримали та проаналізували проєктно-кошторисну документацію, а також листи будівельних та інших організацій, що вказували на виявлені прогалини. Так, проведені натурні обстеження та опитування обслуговуючого персоналу дозволили виявити низку недоліків архітектурно-планувального рішення та обладнання будівель ясел-садів. Наприклад, невдало були розташовані входи до будівлі, що закривалися виступаючими частинами, які дезорієнтували відвідувачів. Малі площі буфетних, які не мали природного освітлення, відсутність шаф для посуду. Через непродумане розташування вікон, у всіх спальнях першого поверху відчувався перегрів у літній період та продування в зимовий. Недостатнім був набір обладнання харчового блоку, який обов’язково необхідно було доповнити устаткуванням для механічного чищення картоплі, миття овочів, теплової обробки продуктів. Також більшість зазначала погану роботу як штучної, так і природної вентиляції кухні, погане виконання підлог і особливо трапів. У зв’язку із цим, модернізація проєкту 212-1-144/75 була обґрунтованою. Так, в умовах коригування проєкту планували внести серйозні зміни до архітектурно-планувального та конструктивного рішення будівлі, до переробки санітарно-технічної, електротехнічної, технологічної частин проєкту та кошторисів.

Наступний етап будівництва характеризувався виходом на значно вищі щільності житлового фонду. Тобто планували використовувати землі, які раніше вважалися малопридатними для будівництва: ділянки зі складним рельєфом, заплавні території тощо. Це, в свою чергу, вимагало розробки нових типів та різновидів дитячих дошкільних закладів у вигляді укрупнених дошкільних комплексів, компактних будівель, що прибудовувалися до житлових будинків, ясел-садів, що розміщувалися на крутому рельєфі тощо.

Серія 96 великопанельних житлових будинків, розроблена КиївЗНДІЕП, була основною серією індустріального будинку, передбаченого для будівництва в УРСР. Обсяг її застосування з 1978 року становив 900 тис. м² загальної площі. Саме тому в Запоріжжі було підготовлено базу для випуску повнозбірних ясел-садів, розроблених КиївЗНДІЕП на основі 96 житлової серії.

Прагнення максимального використання конструктивних елементів серії призвело до зниження висоти приміщень ясел-садів до 2.8 м, за аналогією із житловим будівництвом, і потребувало збільшення площі основних приміщень на 20% для забезпечення нормативного обсягу повітря на дитину. Однак, це призвело до збільшення ненормованої площі переходів, коридорів, погіршило конфігурацію залів, підвищило площу забудови та кубатуру будівель. Ускладнило рішення вентиляційної системи, особливо в кухні та пральній.

Розділ II. Експериментальне проєктування

Вагомою складовою архітектурної науки є експериментальне проєктування, яке дозволяє випробовувати та втілювати новітні технології та ідеї, які іноді здаються неможливими для реалізації. Працівники КиївЗНДІЕП, у своїх проєктах, можна сказати, прогнозували майбутнє. Уже в ті часи вони враховували всі аспекти, які залишаються актуальними й зараз.

Наприклад, авторською групою архітекторів Н. Б. Чмутіною, В. Г. Штолько, Є. В. Гусєвою та інженером Л. Г. Лозовським було розроблено проєкт цілорічного готелю на 342 місця в грибоподібних конструкціях. Згідно з архівними документами, будівля готелю – чотириповерховий корпус коридорної системи з двостороннім розташуванням номерів у торцевих частинах та одностороннім – у середній частині. Номери були розраховані на 1, 2, 3 місця та номери типу гуртожитків на 23 місця. Цікавим є те, що третім місцем в тримісних номерах було відкидне ліжко. Ці номери за комфортабельністю поступалися двомісним і відносилися до туристичного класу. На другому поверсі розташовувалися лише двомісні номери з можливістю поєднувати їх попарно, що дозволяло в разі потреби використовувати їх для розселення великих сімей та як номери типу «люкс». Кожен номер мав ізольовану лоджію, відокремлену від кімнати заскленою розсувною перегородкою (док. 4-6).

Також цікавим є експериментальний проєкт літнього готелю на 106 місць, у якому було враховано досвід будівництва та експлуатації готелю «Тарасова гора» під містом Канів. Архівні документи висвітлюють, що літній готель – це будівля триповерхового корпусу галерейного типу з відкритими сходами. У готелі передбачалися 42 номери на 1, 2, 3, 4 місця та номери «люкс» (док. 7-9). Усі номери мали ізольовані лоджії, які можна було поєднати з кімнатами. Номери «Люкс» обладнували повними індивідуальними санвузлами з душами. Інші номери обслуговувалися загальними умивальниками, вбиральнями та душами, розташованими поверхово. У комплекс будівлі готелю також входили їдальня із залом літнього типу на 50 місць, вирішеним у вигляді винесеної вперед тераси з покриттям тенту. Кімнати обладнувалися вбудованими, спрощеного типу, шафами та комплектами спеціально розроблених меблів (док. 10-11).

З архівних документів дізнаємося і про інноваційний, на 1960-ті роки, проєкт клубу-школи у Вінницькій області (док. 12-13). Так, на підставі програми, складеної сектором КиївЗНДІЕП та погодженої з Управлінням сільського будівництва Держбуду Української РСР було складено проєктне завдання, у якому передбачалося поєднання в одному комплексі клубу із залом для глядачів на 300 місць та загальноосвітньої восьмирічної школи на 320 учнів. У денний час для потреб школи могли використовувати зал для глядачів, бібліотеку, фотолабораторію та гурткові кімнати клубу. Увечері доросле населення села мало можливість користуватись шкільною гімнастичною залою, їдальнею, майстернею, кабінетом домоводства та лабораторією для проведення занять з агротехніки. При одночасній роботі клубу та школи передбачили можливість ізоляції навчальної групи школи від приміщень, які використовувались і для клубної роботи, що забезпечувало нормальний робочий процес. На пришкільній ділянці розташували фруктовий сад, географічний, навчальний та зоологічний майданчики, ділянки овочевих та польових культур тощо. Між клубною та шкільною частинами ділянки запроєктували «спортивне ядро» з волейбольним, баскетбольним та гімнастичним майданчиками, якими могли скористатися як школярі, так і доросле населення села. До клубної частини будівлі примикала також паркова зона з розташованим на ній літнім кінотеатром та танцмайданчиком. Композиційна будівля клубу-школи була вирішена у двох двоповерхових будівлях, що з’єднувалися одноповерховою вставкою, у якій розмістили їдальню з кухонним блоком та майстерню. Таке композиційне рішення будівлі дозволило: розділити приміщення за функціональною ознакою, здійснити посадку будівлі на складному рельєфі, організувати черговість будівництва.

Розділ III. Будівництво

Творчий потенціал та потужна матеріально-технічна база інституту дозволили активно займатися зведенням масового житла; об’єктів освіти, охорони здоров’я і культури, розробляти нові типи житлових будинків; запроваджувати нові принципи формування житлового середовища (док. 25-30). На основі наукових обґрунтувань були розроблені та впроваджені численні уніфіковані серії житлових будинків. Наприклад, 16-поверхові житлові будинки у м. Києві. Головним архітектором проєкту був І. Л. Козлінер, а головним інженером Б. Г. Житомирський (док. 14-15).

Поряд із масовими типами житлових і громадських будівель, що за проєктами «КиївЗНДІЕП» складають в Україні понад 60% забудови, інститутом розроблені унікальні об’єкти, добре знані в багатьох містах України та закордоном. До кращих зразків можна віднести учбово-виховні комплекси в Києві, Луганську, Алчевську та інших містах, пансіонат «Чайка» в Алушті, Республіканську клінічну лікарню в Кишиневі (док. 16-17), комплекси вищих учбових закладів у Львові, Києві, Кишиневі, центральний спортивний комплекс (нині «Олімпійський») у Києві тощо. Багато об’єктів отримали Державні премії, дипломи, нагороди.

В архівосховищах ЦДНТА України зберігається проєкт п’ятиповерхового корпусу механічного факультету з двома потоковими аудиторіями та перехідними галереями до них, що входить до комплексу будівель та споруд Кишинівського політехнічного інституту (зараз – Технічний університет Молдови). Корпус був розрахований на 1000 студентів очного відділення, 500 студентів вечірнього відділення, 750 студентів заочного відділення та 207 викладачів, інженерно-технічного, допоміжного та обслуговуючого персоналу. Приміщення механічного факультету були згруповані за функціональною ознакою, утворюючи такі групи: вестибюльна група з головними сходами, що примикали до неї, пасажирськими ліфтами й буфетом на 32 посадочні місця; група адміністративно-громадських організацій, розміщена на другому поверсі; група навчально-лабораторних приміщень усіх кафедр розташована на першому поверсі (з найбільш важким та громіздким обладнанням), а також на другому, третьому та четвертому поверхах; група факультетської бібліотеки та методичні кабінети, що розміщувалися на п’ятому поверсі; група залів курсового та дипломного проєктування; група аудиторного фонду, що складалася з аудиторій на 25, 50, 100 та 250 осіб. Аудиторії місткістю на 25-100 місць розміщувалися поверхово в корпусі механічного факультету. Поточні аудиторії місткістю на 250 місць були запроєктовані окремо й пов’язані з корпусом перехідними галереями (док. 18-22).

Також цікавим є проєкт комплексу Павлодарського індустріального інституту (зараз – Павлодарський державний університет), розташований у місті Павлодарі (Казахстан), який було розраховано на 3250 студентів. Архітектори: Н. Н. Бернардова, І. М. Сігалова (док. 23-24).

Підводячи підсумок, варто зазначити, що розробки інституту КиївЗНДІЕП багато в чому випереджали свій час. Більшість проєктів, навіть зараз, продовжують викликати велике захоплення та здивування. Кожного дня перед колективом установи постають нові складні виклики, тож бажаємо вирішення всіх поставлених задач та сил на нові творчі звершення.

Відповідальний виконавець: архівістка I категорії відділу

використання інформації документів Котенко Катерина

1. Виробничо-експериментальна база КиївЗДНІЕП. Керівник роботи: О. І. Заваров. Автори: Д. І. Ганелін, О. І. Заваров, В. І. Лиховодів та ін. [1970– 1980 рр.]. (ЦДНТА України. Ф. Р-202. Оп. 2. Од. зб. 324. Арк. 1)

2. Звіт про науково-дослідну роботу на тему: «Розробити рекомендації щодо випробувань та вдосконалення конструкцій експериментального 24-поверхового житлового будинку, що будується в м. Харкові, на підставі результатів науково-дослідних та експериментальних робіт. Методики проведення досліджень несучих конструкцій житлового будинку». 1975 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 3-65. Оп. 1. Од. зб. 6. Арк. 1)

3. Пропозиція щодо коригування типового проєкту ясел-садів 212-1-144/75 [1979 р.]. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 3-65. Оп. 1. Од. зб. 8. Арк. 80)

4. Проєкт цілорічного готелю на 342 місця. Фасад в осях 90-1. 1962 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-120. Оп. 1. Од. зб. 1. Арк. 18)

5. Проєкт цілорічного готелю на 342 місця. Плани житлових осередків (номерів). 1962 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-120. Оп. 1. Од. зб. 1. Арк. 21)

6. Проєкт цілорічного готелю на 342 місця. Технологічний план ресторану та вестибюлю. 1962 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-120. Оп. 1. Од. зб. 1. Арк. 22)

7. Експериментальний проєкт літнього готелю на 106 місць. Фрагмент плану 1-го поверху. 1960 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-123. Оп. 1. Од. зб. 1. Арк. 4)

8. Експериментальний проєкт літнього готелю на 106 місць. План тримісного номеру. 1960 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-123. Оп. 1. Од. зб. 1. Арк. 8)

9. Експериментальний проєкт літнього готелю на 106 місць. Фрагмент фасаду. 1960 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-123. Оп. 1. Од. зб. 1. Арк. 9)

10. Експериментальний проєкт літнього готелю на 106 місць. Меблі для громадських будівель. Крісло для тераси. 1960 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-123. Оп. 1. Од. зб. 1. Арк. 24)

11. Експериментальний проєкт літнього готелю на 106 місць. Меблі для громадських будівель. Номенклатура виробів. 1960 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-123. Оп. 1. Од. зб. 81. Арк. 33)

12. Експериментальний проєкт клубу-школи. План першого поверху. 1964 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-370. Оп. 1. Од. зб. 3. Арк. 1).

13. Експериментальний проєкт клубу-школи. Фасади в осях 1-9 та 9-1. 1964 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-370. Оп. 1. Од. зб. 3. Арк. 4)

14. 16-поверховий житловий будинок у м. Києві. Корпус 1, 2, 3, 4. Фасад в осях 1-16. 1980 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-375. Оп. 1. Од. зб. 8. Арк. 2)

15. 16-поверховий житловий будинок у м. Києві. Корпус 3, 4. Фасад в осях Т-А. 1980 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-375. Оп. 1. Од. зб. 67. Арк. 4)

16. Республіканська клінічна лікарня на 810 ліжок у м. Кишиневі. Головний корпус. Фрагмент плану цокольного поверху. 1964 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-374. Оп. 1. Од. зб. 2. Арк. 2).

17. Республіканська клінічна лікарня на 810 ліжок у м. Кишиневі. Клінічний корпус патологічної анатомії та судмедекспертизи. Фрагмент планів, фасади, розрізи, показники. 1965 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-374. Оп. 1. Од. зб. 5. Арк. 1)

18. Проєктне завдання комплексу політехнічного інституту у м. Кишиневі (зараз – Технічний університет Молдови). Корпус механічного факультету та потокові аудиторії № 1 та № 2. 1968 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-366. Оп. 1. Од. зб. 2. Арк. 2)

19. Проєктне завдання комплексу політехнічного інституту у м. Кишиневі (зараз – Технічний університет Молдови). Корпус механічного факультету. Фасади в осях 1-18, 18-1, в рядах А-Г та Г-А. 1968 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-366. Оп. 1. Од. зб. 6. Арк. 5)

20. Проєктне завдання комплексу політехнічного інституту у м. Кишиневі (зараз – Технічний університет Молдови). Корпус механічного факультету. Варіант фасаду № 1 та № 2. 1968 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-366. Оп. 1. Од. зб. 6. Арк. 6)

21. Проєктне завдання комплексу політехнічного інституту у м. Кишиневі (зараз – Технічний університет Молдови). Поточні аудиторії №1 та №2 та перехідні галереї №1 та №2. План 1-го поверху на відм. + 0.000 та 1.200. План 2-го поверху на відм. 3.000 та 4.800. 1968 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-366. Оп. 1. Од. зб. 7. Арк. 1)

22. Проєктне завдання комплексу політехнічного інституту у м. Кишиневі (зараз –Технічний університет Молдови). Поточні аудиторії №1 та №2 та перехідні галереї №1 та №2. Дворовий фасад; фасад в осях 1-3; розріз 3-3 (3а-3а). 1968 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-366. Оп. 1. Од. зб. 7. Арк. 3)

23. Павлодарський промисловий інститут (зараз – Павлодарський державний університет). Головний учбовий корпус. Фрагмент плану 1-го поверху. 1965 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-367. Оп. 1. Од. зб. 3. Арк. 1)

24. Павлодарський промисловий інститут (зараз – Павлодарський державний університет). Головний учбовий корпус. Фрагмент фасаду в осях 38-1 та Й-А. 1965 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-367. Оп. 1. Од. зб. 3. Арк. 8)

25. Комплекс професійно-технічного училища. Фрагменти фасаду. 1980 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-369. Оп. 1. Од. зб. 5. Арк. 9)

26. Будинок культури із залом для глядачів на 600 місць. Фасад в осях Е-А. 1965 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-372. Оп. 1. Од. зб. 1. Арк. 2)

27. Будинок культури із залом для глядачів на 600 місць. Фасади між осями «I-II», «Л-А». 1966 р. (ЦДНТА України. Ф. Р-105. К. 1-372. Оп. 1. Од. зб. 6. Арк. 4)